…бобік-райдерз

Texas in our blood

2008-06-27T20:29:00.000+03:00

Сидя вчера вечером (то ли ночью) в апартаментах в далекой Америке с Фафаней и еще несколькими людьми, которые волей судьбы стали нашими спутниками, как-то странно заколола совесть. Как могли мы забыть о нашем детище. Блог... Он был первым, а потом как-то откатился на втоНо хватит! Пора возрождать как птицу Феникс. Загналась, да? Ны бувает!

У так. Последним было уведомление о том, что мы собираемся в Штаты, то есть на тот момент я (ЮльКо)уже топала по земле Техаса. Через неделю пруехала Фафаня и понеслось. Всего и не раскажещь. Техас - штат особеннуй - вроде и в Америке, но какой-то не американизированый. Я говорю о том, что ето штат емигрантов, особух диких нравов.
Часто, да что уж там, почти постоянно слышиш испанский. Говориш по-английски - понимают с трудом, тут-то и спасает великий и могучий - РУССКИЙ!
Верьте или нет, но предславителей постсоветского пространства тут ОЧЕНь НЕ мало)рой план, за ширму.

USA

2008-05-12T17:16:00.002+03:00

Двоє з нас вже на американській землі. Маруська залишається тут. А я пишу ці рядки сидячи на валізах...
На 4 місяці домом стане далекий континент. Не знаю чи буде можливість писати сюди. Хоча будем старатись =)
Щасливо!

Фафаня

Дела посольские

2008-04-24T23:54:00.000+03:00

Во-первых найдите его! Адресс Пимоненка сколько-то там вряд ли поможет вам найти его. Ведь проулок неприметный. Лучше так: станция М "Лукьяновская" - выходим на право и переходим дорогу, можно сесть на тролейбус, но идти пешком минут 10. прямо-прямо-прямо, не сворачивая никуда. Увидим заведение "Soho" на левой стороне улицы. (по которой предполагаемо идём) Именно оно и есть нашим поворотом - улица тупиковая - не пугайтесь, идём до самого конца и поворачиваем направо вновь - маленький проулок с кирпичной стеной по левую руку проходим - упираемся в улицу с красивым строением - то ли церковь, то ли ещё что-то такого плана, но бросается в глаза- на право и тут же срузу прямо поворотик налево, где увидите американский флажок и знак консульства.

Прошли. Что ж дальше?
Подойдя к стенам освободитесь от ручной поклажи - рюкзаки , кульки и сумки не допускаются. Для этого есть добрые. люди, которые за 10 грн. сохранят ваши веши у себя дома. Поверьте там вы их найдёте) У вас в руках могут остаться - кошелёк, ключи, документы в папке или прозрачном пакете, телефон, книга, журнал или другая печатная продукция тоже допускаются , несмотря на всякие предостережения!
Ждёте назначенного времени и ищите представителя компании, услугами которой вы пользуетесь. Ищите тщательно, а главное ГРОМКО! Это только в ваших интересах! Найдя его получите пачку докуметов для посольства - ранее заполненные формы и т.д. вкладываете их в паспорт и становитесь в очередь к дверям посольства! Тут главное не теряться и быть мобильным и быстрым.

Ваша очередь? Зелёный сигнал - зашли. выкладываете всё из карманов, сдаёте ВЫКЛЮЧЕНЫЙ мобильный телефон, проверяетесь металоискателем и проходите в здание напротив.
Там подходите к свободному окошку, отдаёте документы и оставляете отпечатки пальцев. Взамен получаете талончик с вашим порядковым номером и приблизительным временем приёма.
Спускаетесь в павильон на уоице и там ждёте вызова. В павильоне - туалет, чай, кофе. Вызывают на собеседование группами по 10 человек. Кричит охранник. интервал вызова -10-15 мин)
Услышали свою группу "по 70 включительно." поднимаетесь туда же. где раньше сдавали документы, присаживаетесь на стульчик и пристально смотрите на мониторчик сверху, где вскоре появится ваш номер и номер окна, к которому подойдёте.
Заветный 62 (такой был у меня). Подходите к окну и видите улыбающегося дяденьку,который на ламаном украинском пробует объяснить вам , какой палец класть на сканер)). Дальше зададутся вопросы. Перечень вероятных давать бесполезно, так как спрашивают они то, что взбредёт в голову в данный момент и только. Я вот рассказывала про экскурсию для сестры в городской замок, кто-то рассказывает б университете, кто-то о родителях, кто-то говорит имя, фамилию и получает визу. Всё очень индивидуально и зависит от человека, к которому попадёшь!

Получив зелёный билетик (на другие не надеемся),спускаемся в павильон и оформляем квитанцию на пересылку паспорта. НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРЕДВАРИТЕЛЬНО ВЫПИСАТЬ АДРЕСС ПОЛУЧАТЕЛЯ!!!! Он написан на руководстве к прохождению посольства, если таковое есть...
дальше подходим за телефоном и вы свободны!

Ще раз Львів

2008-04-24T09:33:00.001+03:00

Електропотяг підвищеного комфорту сполученням Ужгород-Львів відправляєтсья з другої колії...
Так почався вівторок. В електричці зустрілась величезна купа знайомих людей. Спеціально і не придумаєш.

А Львів зустрів нас холодним вітром і дощем... Похмурі сірі вулиці, люди, що натягнули коміри курток до самих вух і ми...
Кава в одній з багаточисленних кав'ярень з майбутньою зіркою танцполів...

Семінар, присвячений нашій поїздці в Америку в одному з кінотеатрів

N-на кількість намотаних кілометрів, мокрі ноги, замерзлі носи і хороший настрій, недивлячись на температуру і все інше =)

А за цю фотку викладач економіки накинув мені 5 балів до загального рейтингу =)

Львівський вокзал

Посидівши годинку на вокзалі ми роз'їхались в різних напрямках - Юля з Ромою в Київ, а я - в Ужгород...

Альма-Матер

2008-04-19T12:19:00.003+03:00

Сьогодні нашій любій школі 14 років!!!
І нехай під час навчання мало що цінувалось, зараз бачу скільки все-таки вона дала в житті...
Всіх, хто має хоча б якесь відношення до цього навчального закладу - ВІТАЮ!!!

ВОНА

2008-04-19T12:03:00.003+03:00

Знову вона, знову ночі без сна... Цього разу я не про весну, а про сесію =)
Веселі брайдерзи, майже у повному складі, занурились у тонни макулатури. А все чому? А тому що ВОНА. Та ще й дострокова.
Скоро прийде кінець гвалтуванню організмів і настане сонячне літо (на місяць швидше, ніж звичайно)!!!
А поки що... вона і ночі без сна =)

2008-04-08T00:46:00.002+03:00

Ще одні вихідні позаду. А після них нічого яскравого не залишилось... Кожен сам по собі, нема навіть чого згадати. І тільки одна яскрава пляма. Пройшло вже більше, ніж півроку, а деякі фотографії тільки тепер побачать світ =)

От така вона - жіноча дружба =)

Бу-Ба-Бу

2008-04-04T14:44:00.000+03:00

Ірванець-Неборак-Андрухович! Саме це геніальне тріо вчора порадувало ужгородців своєю присутністю.

Я задоволена! Єдине, що дратувало - постійні спалахи фотоапаратів

більше тут

..........................................Фафаня

Як брайдерзи галушки варили

2008-03-31T19:35:00.002+03:00

Ще одні вихідні позаду. І знову ми провели їх всі разом. І знову не так як всі нормальні люди.
Першою подією став АртЕроФест "Березневі коти". Але про нього можна почитати багато де, оскільки цю подію відвідало багатенько людей.
Найоригінальнішою подією стала "Галушка-party". А почалось все запрошенням на обід від Марусі. Зібравшись звичним товариством взялись за приготування. Дякуючи феноменальному вмінню керувати людьми, найважчу роботу зробила чоловіча частина колективу. В цілому галушки вдались не такі як треба, але це не завадило насолодитись ними в повній мірі =)
Жити нестандартно набагато цікавіше і веселіше. І заміна звичайних посиденьок з чаєм от таким ноу-хау стала черговою витівкою нашої дружної компанії =)

в тему? почти

2008-03-25T20:56:00.001+02:00

Чудеса современного образования

2008-03-25T13:48:00.002+02:00

Сегодня даже ввиду чудесного настроения, прийдя в университет была просто повергнута в шок... Но начну сначала, чтоб не потерять нити рассказа.
Итак, все мы поднявшись сегодня с постели обратили внимание на сильнейший ветер за окном. Он буквально сдувал с ног и заставлял в "волшебном хороводе" кружить мусорные пакетики и другие бытовые отходы. Борясь со стихией с улыбкой и облегчением забежала, как и сотни других студентов, в здание родного ALMA MATER, чтоб наконец-то найти безветренное местечко и погрузиться в науку. Но не тут-то было..! Когда поднялась в родную аудиторию 5-го этажа, то увидела странно закутаных и скукожившихся сокурсников. Секунда, выяснилась причина. Оказалось. что как-то странно дуло из всех щелей в аудитории. Ну да ладно, к таким аномалиям мы привыкли. Сегодня же к ним добавилась ещё одна: оконная рама ходила ходуном. Тоесть огромное окно на всю стену норовилось вывалиться и придавить невинных мучеников науки... С каждым порывом ветра окно отклонялось от нормального состояния сантиметров этак на 3-4, а потом при сквозняке ,задвигалось назад...
Естественно был понят переполох ,поставлен на ноги декан, котрый в свою очередь вручил обязанности должным исполнителям. Но ИЗВИНИТЕ! Это было нечто!!!!
В аудиторию зашли то ли ввалились ОНИ - труженики хозяйственной части университета - СЛЕСАРИ-МОНТЁРЫ. Как всегда перегар на 15м окружал их, как неотемлемая аура - привыкли. Потом последовала волна хамства - огорчило и вывело из себя. Далее не желание чинить окно : "Видали и похуже!" - вскипела. Но апогеем стала выходка достойнаяя газет и исследований научных сотрудников НИИ Цитологии и Генетики: Грязно-пьяное чудо (слесарь) вылезло на парту и почему-то решило покинуть аудиторию именно таким способом, будто играя в детскую игру "Выше земли". Негодованию не было предела. Перед лицами обалдевших студентов пронеслись лиш грязные ОБУВИ этого "чуда". Оно вернулось минут через 10 и решилО что-то ремонтировать...
Что из этого получилось, вуаля, помилуйтесь...

Galveston, oh Galveston

2008-03-23T12:42:00.001+02:00

Дивіться і заздріть =)

Юбилейное 130-е

2008-03-20T23:27:00.002+02:00

Вот сегодня ехала на пары и в голове возникла идейка. Её воплощение выглядит так --->нарисовано в Moleskin

Черговий бар'єр

2008-03-19T08:45:00.002+02:00

Вчора наша брайдерзька компанія подолала чергову перешкоду на шляху до омріяної подорожі "за велику калюжу"=). Відбулась така довгоочікувана співбесіда з роботодавцем. Чекали ми від неї трохи іншого, але краще вже як є, ніж взагалі ніяк. 3-хвилинна розмова з кожним з нас і..."See you later". Ми навіть не встигли зрозуміти, що відбувається, коли все вже скінчилось. Такий собі 10-хвилинний сон на трьох. Залишився всього один бар'єр - посольство. Сподіваємся, що і там все буде так, як треба!

Фафаня

2008-03-17T13:30:00.000+02:00

Пройшли ще одні вихідні з життя брайдерзької братії. І не просто пройшли, а пролетіли шаленою хвилею позитивних емоцій. Все це завдяки нашій Марусі (чи то її батькам). Отже вікенд пройшов під прапором Марусіного Дня народження.
Було б зовсім нецікаво, якби ми зробили все, як нормальні люди. Тому навіть місце проведення змінювалось n-ну кількість разів на протязі години. Закінчилось все тим, що остаточно заплутавшись, ми рушили на дачу в Оноківці.
12.03 сюрпризи не закінчились. А наша з Юльком уява підкинула ще одну ідею створення шедевру з підручних матеріалів. На цей раз зробили ми не представника флори, а... ось що:

Сказати, що люди були шоковані - нічого не сказати =).
Загалом приємно проведений час, трохи померзші кінцівки та інші частини тіла, афтепаті в теплій квартирі.
Що залишилось після вихідних =)? Незабутні враженні, підкріплені черговою колекцією фотографій із серії "нікому не показувати"

Сято на нашій-вашій вулиці

2008-03-12T23:48:00.008+02:00

Сьогодні була в нас велика місія - нестандартно, весело і шумно поздоровити дорогу нам людиночку Маруську. Ну так от. Сіли ми з Фафанької та й стали думу гадати: щоб це таке створити і учудити? А учудили ми... РОМАШКУ! Зацініть...>

Миле творіння природи, а в даному випадку наших рук, пройшло тяжкий шлях створення, не позбавлений ляпсусів і пригод. Ну от, наприклад, хто б здогадався фарбами розмальовувати гілочку, зірвану з дерева. При чому після акту розмалювання була здійснена "просушка" творіння... ФЕНОМ! Весело було...
Кожна з пелюстоків ромашечки достовірно відображає 6 етапів життя іменинниці - від народження і до сьогодні. Правдиво відтворені навіть одяг і колір очей!=)
Найкумеднішим стало те, що при всьому невмінні малювати-таки був створений маленький приємний шедеврик, а на обличчі іменинниці сіяла посмішка і здивування.

P.S. Ще раз вітаємо! Чекайте нових шалених сюрпризів!

НЕвеличкі моменти створення

Вибачення за погану якість фоточок (аматорська телефонна)

ВІТАЄМО!

2008-03-12T14:21:00.003+02:00

Сьогодні в цей "знаменательный" день ми просто не можемо обійти увагою чудову подію! У нашої Маруськи (вона же Ірочка) день народження! І не просто таке собі рядове, а кругле як апельсинка. (Про вік не кажу, бо не прийнято=)) Хоч думаю, всі ми її поздоровимо особисто, але відмітитись на брайдерзі хочеться!
Тому - Марусьочко ми вітаємо тебе від усього серця (а воно таке безкордонне) і окрім стандартного набору побажань типу здоровя, щастя, успіхів в усьому, хочемо побажати тобі сонця на небі і в душі! Хай посмішка не сходить в твого обличчя, а сльози течуть лиш через забрудненість навколишнього середовища.! Хай любить тебе той, кого ти захочеш, а головне саме так , як ти уявляеш собі! (..дайте помріяти) А ми (Брайдерзи) завжди намагатимемось бути поруч і підтримувати усіми силами ,що маєм!)

Це тобі від нас-->

Горянська ротонда

2008-03-10T23:03:00.007+02:00

Вихідні минули. Але вони такі виявились насичені і сповнені вражень. Після вчорашнього походу на виставку фотосвітлин, потяг до нового , прекрасного не лише не зник, а більше того набрав форми маніякальної потреби в новій інформації та враженнях.

Усі ми втрьох (я, Маруся, Фафаня) зійшлись на обєкті нашого відвідання буквально за 2-3 секунди обговорень. Горянська ротонда... Церковка XII-XIV століть, цікаво прихована у гіллі старих дерев одразу ж на верхів'ї пагорба в мікрорайончику Ужгорода - Горянах. З виду непримітна будівля, що нічим не відрізняється від звичайнісіньких сільських церков. Але щось-таки до неї тягне і причаровує. Попри сіру сумну, погоду навколо зеленіла по-весняному трава. Старезні дерева якось несправжньо розчіпірили своє гілля, нахилились... Вони вічні свідки подій і охоронці.
Коли нарешті потрапили всередину, то перехопило подих. Очі одразу прикували старовинні фрески в глибині алтаря. Несміливо поглядуючи вїх бік, крок за кроком ми наближались. Милі бабці, служительки ротонди дозволили з самого краєску підійти і роздивитись те творіння людських рук.
Вглядуючись в обличчя святих, можна помітити тріщинки кожного з минувших віків, страждання кожного хто молився до них. А скільки ж мес, служб було тут проведено... Скільки раз руки вірників підіймались догори і прикликали їх (святих) на допомогу. Не зрахувати не перерахувати...

Але трохи торкнувшись вічності ми-таки інакше глянули на сьогодення і вже накреслили план наступної подорожі до країв невідомого...

ЮльКО

Симфонія краси

2008-03-10T00:11:00.002+02:00

Саме під такою назвою в "Падіюні" 6-10 березня проходить фотовиставка. За другим разом мені все-таки вдалося туди потрапити.
Всі очікування були виправдані на 100%. Особливо приємно було побачити роботи Патлатого і обличчя Марусі на одній з фотографій.
Окрім самих світлин, дуже сподобадась невимушена атмосфера. А ще імпровізоване поздоровлення з 8 березня від організаторів виставки, доповнене тістечками і шампанським.
На жаль, батарейка на фотоапараті сіла в найбільш непідходящий момент ,але кілька фоток зробити вдалось

Маруся на фоточці

Скованные одной цепью

Гостина

А це, кажуть, на мене схоже

Фафаня

С ЖенСкиМ ДнёМ!

2008-03-09T11:36:00.003+02:00

Быстро пролетело время. Только что отпраздновались новогодние праздники, некоторые придуманые, 23 февраля и вот на очереди первый весенний праздник – 8 Марта! Праздник женский, он же праздник весны и благоухания. (похвалим же себя). Уж давно забылась история праздника, события, которые стимулировали его возникновение. Ведь по своей сути 8 Марта справедливо было бы назвать днём борьбы за права женщин или днём феменизма (1857 год - в Нью-Йорке собрались на манифестацию работницы швейных и обувных фабрик. Они требовали 10-часовой рабочий день, светлые и сухие рабочие помещения, равную с мужчинами заработную плату.). Но как всегда упускается серость будней ив памяти всплывает лиш некая Клара Цеткин, которая подарила там ещё один праздник, ещё один лишний повод повышенного к нам внимания. =) А мы, поверьте, женщины, девушки, девочки, дамы, леди , мисс, и миссис тамкие странные существа, которые больше всего в жизни нуждаются в вашем, мужчины, внимании и ласке!=)

Поэтому поздравляю всю прекрасную половину человечества и желаю оставаться всегда неувядаемыми, жизнерадостными и весело, шутя, с лёгкостью двигаться к своей цели. А последние у каждого свои…

ЮльКо

Україно, вперед

2008-03-07T13:31:00.004+02:00

Ось так буде виглядати Україна на цьогорічному Євробаченні

javascript:void(0)

А вибирали ось з чого:

Від коментарів утримаюсь

Шажок вперёд...

2008-03-07T12:26:00.004+02:00

День не прожит зря - ещё один шажок на пути к цели сделан, и вот мы уже знаем место будущей работы в США (но пока не работу). Небольшой островок в Мексиканском заливе, соединённый с материком огромным мостом-переправой. Остров Гальвестон. Штат ковбоев и вестернов -& Техас. Солнце, песок, пляжи, океан, соответственно сёрфиг, отдых и веселье... Вот пунктики, кроме работы, которые -таки ждут нас там. Мы с нетерпением продолжения истории.

The San Luis Resort
(we are suppose to work here)

БрАйДеЗьСьКі ІдЕї

2008-03-05T14:46:00.002+02:00

Привіт, слабенько щось ми пишемо на Брайдерз. Усі занурились у світ свого існування. Але прийшла весна - пора радості та широти душевної...
Не про те мова... Глянула сюди і здивувалась, як це нема жодного поста (статті) про новину, яка не дає нам спокійно жити, спати, постійно тримає в напрузі, в готовності, через яку руки сіпаються до чемоданів. Вирішили ми міні-складом Брайдерзів вирушити на пригоди до країни демократії, свободи та безпричинних постійних посмішок - ЮеСеЙ,USA, США чи як хочете назвіть. Як завжди спохватились ми в останню мить, тому знову ж таки робимо все оперативно в темпі джайва обираєм можливі вакансії та ломаємо голови над найкращим варіантом для себе.
Скажу вам , що тяжкувато от так взяти і обрати... Але ми втрьох (Я, ФафанькО, Ромчик) вже не здамося і неодмінно станемо на землю відкриту Колумбом.

Тримайте кулачки, хрестивши пальці і не забудьте постійно попльовувати через ліве плече=)

Аспазия

2008-03-01T14:42:00.003+02:00

Часто мы слышим ото всюду о возрастающей эмансипации. Но по сути, процес этот существовал вечно и лиш недавно обрёл терминологическое выражение. По воле системы образования Украины, каждый учащийся в ВУЗе обязан пройти курс философии. наука древняя, как человеческая цивилизация, основаная на вопросах и по большей части ставит их , а не даёт ответы. Каждый ищущий найдёт здесь объяснение для себя лично. Естественно меня тоже не обошла участь изучения даной науки наук. По сути интерес к философии как к явлению появился уж давно, но лиш под давлением системы стала углубляться и зарываться в неё глубже. Что-то познаётся больше ,приходит иное понимание вещей.
Но изучая философию мы не углубляемся дальше всем известных Сократа, Пифагора, Зенона, Протагора, врача Гиппократа, ваятеля Фидия и иных философов культовых. По части мы забываем заглянуть за кулисы, так и оставляя закрытыми великих личностей и события. Одной из таких личностей является АСПАЗИЯ. О ней мне поведал один умный человек, посоветовав слегка приоткрыть её тайны. И вот по воле случая я второй день сижу и не могу отойти от шока читая интереснейшие факты жизни этой великой женщины.
Обычная куртизанка, приехавшая в Афины из Милета. Ее сопровождали несколько молодых гречанок. Появление их вызвало сенсацию. Они поселились все вместе, занимались политикой, философией, искусствами и охотно допускали всех желающих на свои собрания. Непривычные к подобным зрелищам афиняне из простого любопытства начали наведываться в гостеприимный дом, куда их привлекла красота приезжих женщин, а затем стали посещать его, увлеченные обсуждавшимися там вопросами.
Частыми гостями дома Аспазии были почти все современные ей философы Греции: Анаксагор с его учеником Еврипидом, убежденным женоненавистником, Зенон, Протагор, врач Гиппократ, ваятель Фидий и, чаще других, Сократ. Последний прям -таки боготворил Аспазию.
Аспазия живо интересовалась новыми философскими течениями и умела так использовать их в своей беседе, что все невольно отмечали животворную оригинальность ее ума. Сократ, двадцатилетний юноша с грубоватой внешностью и пылкой душой, влюбился в Аспазию и не отходил от нее ни на шаг, а позднее, когда стал известным философом, говорил, что обязан этим Аспазии.
Она пользовалась популярностью как у мужчин, так и у их жён, которым очень нравились дискусии по поводу брака, роли супруги в нём. Следует отметить, что жёны были бесправны в Греции.
Сократ завидовал ее умению спорить и с удовольствием слушал ее. Он первым объявил себя учеником этой прекрасной и гениальной женщины, которая была одинаково непревзойденной в искусстве любви и искусстве беседы. Судя по рассказам, ее речи в кругу друзей отличались образностью и высокой духовностью.
Когда Сократа спрашивали, как лучше воспитать хорошую жену, он неизменно отвечал: “Все это гораздо лучше объяснит Аспазия”. Об отношении Сократа к Аспазии свидетельствует бронзовый барельеф из Помпеи, на котором она изображена рядом с этим философом, и он, как ученик, слушает ее.
Она писала речи для своего супруга Перикла, владыки Афин, который был влиятельным и умелым военначальником.
Таким образом можно констатировать тот факт, что развитие греческой философии, кое приписывается лишь заслугам мужчин в огромной доле обязано прекрасной Аппазии, которая умело направляла, оставаясь шеей...
Вохможно ещё сотни побобных историй скрывают от нас века!

Cлава технічному прогресу!

2008-02-29T19:30:00.003+02:00

Cлава технічному прогресу! Він твердим кроком ввійшов, а скоріше ввірвався в наше життя, в кожен його куточок =) Навіть на парах він недає нам сумувати та вишкрябатись з цього приводу на стіни і стелю ,чим принести купу задоволення та веселощів безнадійно нудбгуючим товаришам-сокурсникам.
В вухах принчить улюблена музичка з маленького МР3- плеєра. Саме вона звеселяє, перетворює лекцію на срправжню пантомімічну комедію: активна жестикуляція викладача, різні вирази облич студентиків. Весело, одним словом. А ти посміхаєшся... Але цього ж не досить! Тут на поміч приходить інший помічничок - мобільний телехвончик ,який вже давно перестав бути просто засобом зв'язку. Чарівна програмка Jimm з'єднує тебе з друзями. І ВУАЛЯ! Обмін новинами і жахами пантомімічного життя студента...

УРА ВИНАХІДНИКАМ! Триразове: УРА! УРА! УРА!

Крапелька сонячного тепла АБО як ми повертали в душу весну

2008-02-29T18:16:00.005+02:00

Так влаштований світ і ми: настрій формується під впливом чогось, а іноді просто береться ні звідки. Останні дні зими, цієї сіро-похмурої пори холодів, сумних облич, безкінечних хмар, видались справжнім подарунком долі. Нарешті в повітрі повіяло весною, такою довгожданною... Ми знову відкрили себе настрою, щастю і веселощам, що не потребують особливих причин чи дат.
- Просто сонце, що ласкаво ніжить промінчиками з глибокого блакитного неба. В ньому хочеться потонути назавжди.
- Просто вітерець - теплий і приємний, радо бавиться з волоссям мимоволі налаштовуючи на грайливу хвилю.
- Просто рідне, кохане місто, яке радіє святу на своїх стареньких вуличках ,що давно не бачили сонця.
- Просто ДРУЗІ ,чиї посмішки гріють сильніше любого сонечка ,разом з якими торкаємось поодиноких хмаринок і , здається, зможемо з легкістю по них пострибати.
Усе до купи і от маємо ідеалістичну картину щастя. Хочеться дихати, сміятись, співати, одарити всіх своїм настроєм, кожному перехожому вручити часточку себе і радості.
саме таким було у брайдерзів вчора, коли за примхом долі, напевно, ми всі зустрілись на старенькій Корзо і потім намотували кола по знайомих з дитинства місцях, як вперше, як раніше: усміхнені, щасливі лише з того, що сввітить небесне світило, а ми Є кожен окремо і один у одного...

ЮльКо

Нам півроку!!!

2008-02-26T12:49:00.003+02:00

Сидячи одного літнього вечора ми створили власну інтернет-сторінку. Під впливом вітчизняної музики назвали її "бобік-райдерз".
Спитаєте для чого ми це зробили? Найрозумніша і найвичерпніша відповідь прозвучить десь так:"Аби було"
Ніхто не очікував, що там з'явиться хоча б один запис. А після появи першого розраховували десь на 10. Але з кожною більш-менш значимою подією в житті або просто розумною (чи не дуже) думкою в голові з'являвся новий пост і тепер я пишу вже 115й =).
Такий ось жарт став частиною нашого життя, спільною дитиною, місцем, де кожен може поділитись своїми думками та переживаннями. Завдяки ньому ми з Юльком навіть на радіо побували =).
Але менше з тим. Сьогодні нам півроку! Діти в такому віці вже вміють сидіти і можуть похвалитись кількома зубками. Сподіваюсь, ми не гірші. І як кожна дитина за наступні півроку твердо станем на ноги =).
Звичайно, півроку - це не дуже значна дата, але знаючи себе та інших брайдерзів можу сказати: при наших непостійних характерах, безперервному стрибанні з одного на інше з метою все спробувати, півроку - це великий термін!
Чим цей знаменний день закінчиться нікому невідомо. А ми будем продовжувати творити шедеври графоманського мистецтва тим самим радуючи (чи навпаки дратуючи) своїх читачів і себе.
Людська уява безмежна, а життя сповнене яскравими моментами. Тому джерело тем для нашого блога невичерпне.

Фафаня

Happy Half-Birthday

2008-02-26T08:39:00.002+02:00

Шкарлупа

2008-02-25T17:39:00.002+02:00

Останні кілька місяців життя були присвячені боротьбі зі шкарлупою. З тією непробивною оболонкою, в яку кожна людина ховається з приходом холодів. І навіть ми, здається вічно усміхнені, брайдерзи сховались кожен в свою ЖЖшну шкарлупу....
Менше вражень, менше цікавих подій, менше всього.... А чому менше? Хіба не ми самі в цьому винні? Звичайно, вдома тепло і затишно, але не наберешся там стільки позитиву.
Сподіваюсь, з весняним сонцем лід розтане і життя знову заб'є ключем.

Чоловічий день

2008-02-22T20:17:00.005+02:00

Дорога наша друга половинко людства - чоловічки. Ось і прийшло свято на вашу вуличку, авеню, шосе, автостраду чи як широко ви оцінюєте поле своєї життевої діяльності. своїм жіночим колективом ми вітаємо вас і хай у вас буде... І салют на вашу честь-->

Стоп! А тепер банальніше. Як свято називається? День радянської армії, який за неньки-України трансформувався у День Захисника Вітчизни. Чудесненько! Хто святкує перше, то вибачте - ви трохи застрягли в минулому, скоріш давайте вилазьте звідти, беріть за радянською звичкою ноги в руки, портфель-чумадан в зуби і наздоганяйте!
Ви святкуєте День Захисника... Гмм... Як звучить, а хто нас захищає? Маленький Петрик чи Василько з 3 класу, якому Маринка подарувала глиняного песика? Тоді можемо святкувати всі Дні - водолаза, сапера ,шахтера... Все це чоловічі свята, хіба ж ні? Свято дійсно для тих хто захищає, зараз, завжди... Це не день майбутніх.
Та не розчаровуйтесь сильно, дорогі наші половинки. Є у вас свято - 1-ий понеділок листопада. Саме він став з легкої руки Горбачева Всесвітнім чоловічим днем. Нашого і вашого президента підтримала ООН. Чомусь ніхто не знає, не радіє:( Але святкуєм!

Але, будь-ласка, не ображайтесь за мою критику. Я ні в якому разі не критикую свято саме, а просто кумедне наше сприйняття світу і часу, який у нас іноді завмирає на станції "СовЄцький Союз". Оце б вийти і підштовшнути вагони... Ей, чоловіки, допоможете?

ЮльКо

ЗЫ: А ще, а ще завтра 2 такі свята - День Брунея та Республіки Гайани! Вітаю вас!!!

Не розумію націоналістів

2008-02-22T17:17:00.001+02:00

Чим мене зачаровує Ужгород, так це відношенням до національностей. А його спричинили історичні події.
Врахуємо, що Закарпаття відносилось до Чехословаччини, а чіткі кордони існували лише формально. Тільки в 48-49му роках почалися преревірки паспортів на постах. Через цю подію частина родини живе на Словаччині. Так моя тітка, яка ходила помагати бездітній в сусіднє село, одного дня не змогла вернутись додому. Її сказали "Паспорт! Совецкий Союз!".
Закарпаття також належало Австро-Угорщині.
До СРСР взагалі приєднались хитрістю влади. Людей зібрали, попросили на різних мовах підняти руки ...і, як потім з'ясувалось,проголосували вони за приєднання до союзу.
В політиці пішла програма по зрідженню місцевого населення. Були запропоновані поїздки, робота в інші республіки. Як результат Ви можете почути,що багато хто народився або жив на Байконурі, в Магадані, Санкт-Петербурзі, Казані, Єкатеринбурзі, Новосибірську... Можна перечисляти довго, такі випадки не поодинокі.
Згадаємо операцію "Вісла". Виселення з Польщі лемків і бойків з місць, де вони проживали віки! 24 години давалось на збори, і то в кращому випадку, частіше 3-5 годин. Їх поселяли глибше в території СРСР. Але вони стягувались ближче до кордонів рідних земель.

Тепер в Закарпатті нараховується понад 126 національностей і меншинств. Ми всі абсолютно різні, з розмаїттям традицій. І при тому не створюємо сутичок. Влада змінювалась часто, встановлювала свої правила, руйнувала звичне життя. Але негативні події здружили нас . Ми не звертаємо увагу на національність, зате беремо до уваги людські фактори.

Разрисуем мир красками!

2008-02-17T22:33:00.004+02:00

День, день, день... Почти как капли дождя, как весенняя трель талого снега. Именно так. Состояние души точно отвечает календарю - "Заснул, чтоб проснуться". И оборачиваясь просто диву даёшься каждому дню прожитому по максимуму ,а теперь мы просто прячемся в скарлупу - снова и снова. Не правда?
Есть светлые ,разноцветные ,яркие, жежущие глаз ,возбуждающте воображение, дающие силу, вдохновляющие... Но в порывах холода они вновь и вновь укутываются туманом и тускнеют. И, дорогие мои друзья, как ни прискорбно признавать - мы сами тому виной ,ведь бессмыслено и постоянно придумываем себе проблемы и причины для обид, беспокойств и вымышненых депресий. Давайте посмотрим трезво на вещи и мир вокруг ,который лениво пробуждается. Всё кипит ,бурлит , жужжит и вертится, а мы спим... Вчера спояли у невзрачного кустика, серого и унылого и тут глаз согрела картина: мохнатые, трогательные котики изо всех сил пробиваются из замёрхжих веточек. Это ли не чудо , не красота? Мы должны радоваться именно ей!

Вот такая формула мира, банально, просто, но вот....

Сумно...

2008-02-17T14:31:00.002+02:00

Не так давно кожна з нас обзавелась власним ЖЖ. З того часу пости на спільному творінні "бобік-райдерз" стали з'являтись дедалі рідше... Сумно... Дуже сумно...=(

Червоний день

2008-02-14T15:44:00.002+02:00

Захожу в чергову крамничку і серед звичних речей на вітрині помічаю щось нове. Чи то давно забуте старе. Кожного року напередодні 14 лютого світ перефарбовується зі звичного сірого в святковий червоний колір. Всі навкруги метушаться в пошуку саме ТОГО подарунку для саме ТОЇ людини.
Отже, наступив найчервоніший день у році, сповнений коханням та романтикою.
Думки людей з приводу цього свята розходяться. А ось мені здається, що для закоханих кожен день свято, незалежно від числа в календарі. Кохання живе в серці в усі пори року, і посмішка коханої людини залишається теплою за будь-якої температури за бортом. А приємна несподіванка без нагоди набагато приємніша за очікуваний подарунок до Дня св.Валентина.

Для когось День св.Валентина такий:

а для когось такий =):

Фафаня

...

2008-02-09T23:13:00.000+02:00

Вот так иногда сидишь и будто со стороны наблюдаешь за аримичными покачиваниями маятника жизни... Как бродяга на краю грязного тротуара улавливаешь взглядом тоненькую нить, влосинку, а на ней твоя судьба. Всё, что можешь ты - это защитить её от ветра, который сулит крах...
Оставаясь ребёнком в душе, часто на деле осознаешь важность решений, необходимость их самостоятельности. Как-будто тумаком сшибает тебя это потребность. Вот тогда-то и становится больно, хотя нет - скорее страшно. Как-будто маленький полуторагодовалый малыш делаешь шаг в тёмную комнату...

Юлько

ДЕнь обломів =)

2008-02-08T13:17:00.000+02:00

Мабуть, в житті у кожної людини бувають не дуже хороші періоди. Недарма ж кажуть, що воно як зебра.
Ось і мені вчора довелось пережити ДЕНЬ ОБЛОМІВ. Це було таке-собі антисвято. Все просо валилось з рук.
А ще в ці дні випала можливість пересвідчитись у правдивості фрази :"Цінуєм, коли втрачаєм". Насправді нічого ТАКОГО я не втратила. Просто перстав працювати домашній телефон, і як наслідок - інтернет. Чесно кажучи, блукання просторами всесвітньої павутини стало щоденним звичним заняттям. Коли можливість таких от прогулянок зникла я зрозуміла, що не хворію інтернет-залежністю. Ну...може трошки, але не остання стадія =).
А ще в кожній ситуації є плюси. Адже звільнилось багатенько часу на не менш корисні речі =).
Добре, що ото смуга невезіння закінчилась і сьогодні життя йде по звичній колії. І краще вже мила стабільність, ніж ось таке невезуче різноманіття...

P.S. сподіваюсь хоч щось з написаного вище зрозуміло

Закарпаття. Соколець-Анталовецька-Невицьке

2008-02-05T21:21:00.000+02:00

Один з найстарших туристичних шляхів для ужгородців(і не тільки). Він не потребує великих затрат з вашого гаманця. Достатньо бажання йти вперед, один вільний день і декілька приємних людей з тобою.
В цьому я мала змогу пересвідчитись влітку. І тепер хочеться кожне літо починати з цього туру.
Для мене, людини нетренованої, це була ненайлегша прогулянка. Але екзтаз після пройденого шляху того вартий.

Бути на одному рівні з хмарами, дивитися на Перечин, який знаходиться під ними й під тобою - таким був перший погляд назад, на вже пройдений шлях.

Перечин

Потім ви дивитеся вперед, і... на вас чекає крутий підйом(от тут я вмирала). І "прогулянка" по хребту. З цього етапу запам'яталась галявина з височезною травою.

трава
Береш,розводиш її руками і...на тебе л'ється неймовірна кількість холодної роси. Ааа!

я-повністю мокра спереді
Чудовий настрій після цього зашкалював. Добравшись до Сокольця, відкривається неймовірний пейзаж - гори...

які там гори!
Я в них закохана(хто читав мій профіль,той знає). Сидіти на скалі, дивитись на них, прислухатися до сповненої звуками тиші... незвично після міста. Не знаю скільки ми там просиділи. Радувало, що було лише 3є людей і ніхто не заважав побути на самоті.

Анталовецька поляна, відома тим, що на ній розбилося 2 старих літаки. Видивитися їх важко. Мені це не вдалося, а шукати їх я не збиралася. Тим паче, що нам ще треба було потрапити через "ожинову стежку" до Невицького замку.

замок
Можливо в моїй крові намішано трохи від скалолазів і трохи від археологів, бо скільки разів не буваю на Невицьком замку, стільки разів свято друся на всі стіни. Цього разу дерлася на них під суворим наглядом досвідченої людини (насправді я висоти боюся)
Зізнаюсь,на той момент я вже ходила як дуже стомлена кривенька качечка з абсолютно неадекватною щасливою посмішкою.
Так за один день ми пройшли 26 км. Це якщо вірити даним взятих від інших туристів. Мені цікаво на скільки вони перебільшені. Якщо Ви в курсі, то зізнайтесь!
Стаття написана Марусьою

Старі фотографії...

2008-02-04T00:25:00.000+02:00

Хороша пісенька... А головне - життєва. Як не дивно тут ніяких фотографій не буде, а тільки спогади. Недарма кажуть, що справжні друзі (ті, що на все життя) з'являються в шкільні роки.
Недавно, гуляючи містом, випадково зустріла свого класного керівника. І одразу промайнула перед очима ота, на даний момент найбільша, частина мого життя. Шкільна парта, зелена дошка, класний журнал, обличчя вчителів, які щодня приносили щось нове...і, звичайно, однокласники.
Переглядаючи старі знімки завжди приходить розуміння того, скільки людей перестають бути частиною мого життя. І причина не у сварці чи переїзді.... взагалі не завжди ясно в чому та причина...Люди приходять і йдуть... Ті, що колись були чи не найкращими друзями тепер взагалі невідомо де.
Змінивши чимало освітніх закладів я втратила багатенько людей, про яких зараз час від часу нагадують лише фотографії... Іноді випадково натикаюсь на давніх друзів....і розумію, що це вже зовсім чужі люди. У кожного своє, вже доросле, життя... Але тим не менше бачити їх завжди приємно =).
Не забувайте друзів, і нема різниці як давно ви востаннє спілкувались =)

Старі фотографії на стіл розклади,
Дитячі історії смішні розкажи
І справжнім друзям не забудь, подзвони
Бо добре чи зле з тобою завжди вони..........

..................................................................Фафаня

Заплуталась

2008-02-03T19:08:00.000+02:00

Маленька dilemma лінгвістичного характеру. Просто не знаю на якій мові спілкуватись. Для більшості одноліток нема проблем, зате в мене це мусолиться в голові вже декілька днів. Судіть самі:
Українська мова звична — з дитинства оточення таке (друзі, рідні, люди з якими я вчусь... ) При тому я не патріотка країни.
А тепер інша сторона теми — я закохана в російську. З дитинства проглотую книги, написанні цією мовою. Мені подобається поєднання звуків в ній, її багатство. Але!.. Коли я починаю розмовляти на ній... бідні люди навколо. Викорінити той акцент, підозрюю, може поїздка на тиждень в Росію і багато-багато розмовляти. Знаючи себе, це поможе. Лише б нікого не було з іншим акцентом, а то переберу і його. Але в цей момент можливості поїхати не-ма (((
Навіть писати через це не люблю, бо в мене каша виходить. Крім цих двох мов, я засовую в записи ще англійську, словацьку, чеську, буває і німецьку, і венгерську, а після поступлення на медичний прибавилась латинь. І саме страшне — я ТАК думаю!

Голова крутиться.

Рай на землі

2008-01-31T15:23:00.000+02:00

Приємно, що нас читають люди, що живуть далеко від нашого улюбленого Ужгорода... До всього написаного раніше хотілось би додати ось що:

Це насправді рай на землі. Приїжджайте, щоб побачити все на власні очі. Екскурсія гарантована ;)

Поезд...

2008-01-30T23:04:00.000+02:00

Как-то не естественно ярко жёлтым светом горела Луна. Она бросала на мир таинственные блики, создавая устрашающие тени, что лиш вобуждали воображение...
Поезд, словно подталкиваемый сонным голосом диктора, лениво покинул перон. Он тянулся
сквозь кромешную тьму играя на земля переливами огоньков , что ритмично просачивались сквозь немытые стёкла. Словно в коконе, закутаный грязью, железный великан не хотел елиться своим теплом и светом с миром вокруг. А, может, то был предлог, чтоб вдруг не разбудить,
не потревожить...
Поезд катился всё дальше и дальше и лиш оставлял позади себя тягучую чёрную тень на чёрном фоне ночи...

Осінні пригоди

2008-01-29T21:45:00.001+02:00

Сидячи чергового зимового вечора над якимось черговим захоплюючим конспектом і паралельно розглядаючи мальовничі пейзажі за вікном волею-неволею повертаюсь назад... у минуле...
Яка лірика...насправді в зовсім недалеке минуле, всього 2-місячної давності...У Львів. Тут, звичайно, вже багатенько було про це написано, але джерело історій з життя невичерпне.
Мабуть, не буду сьогодні багато писати. Недарма ж ми ходили як кляті папарацці =). Краще дивіться фотки третього гатунку made by Sony Ericsson & Samsung. Вони як "Рафаелло" замість тисячі слів =).
"ДЗИГА" - це, мабуть, одне з найкращих місць у Львові. Затишок і відчуття тепла - от що подарував нам цей культурно-мистецький центр. А ще приємно здивувало оригінальністю меню у вигляді звичайнісінької газети і чудо-гороскоп =)

ТОЙ базар - це власне і є те місце, яке стало першопричиною нашої галеної подорожі. Для багатьох загадка що ж це за базар? Як сказали нам мудрі люди: ніякий це не базар, а Вернісаж!!! Як би не було, але це скупчення різноманітних класних штучок зі шкіри, дерева, каменів, глини назавжди залишиться для нас ТИМ базаром. А одна особа начепила на себе практично все, що ми там купили=)

Побачивши це скупчення голубів чомусь зразу згадалась Лондонська Трафальгарська площа.

Де, як не у Львові, можна побачити от таке чудо совкової цивілізації та ще й в робочому стані???

Вражень стільки, що можна до ранку писати, а може і довше. Так що моя вам порада: поїдьте у Львів і відчуйте все самі =)!

Тема: Ужгород

2008-01-29T21:00:00.000+02:00

товарняк
містЗайшла подивитись профіль однієї дівчини і найшла там в інтересах "слушать поезда". Відразу до неї проснулась симпатія.
Для тих,хто не в курсі - обажаю слухати стукіт тієї механіки. А ще, коли починає тормозити....ннн да. Ті високі ноти........в деяких людей на вокзалах лиця перекошуються,а я ловлю кожен звук.
Пам'ятаю провела одне літо за Спартаком. Хто не знає, там прекрасна запущена місцевість, тече річка і колії недалеко. Я могла довго дочікуватись товарняка і потім балдіти від перестуку 40-50ти вагонів. Якщо не полінитись можна перейти на другий берег по мостику,який являє собою запушені рельси...
Оце було літо!...

Роки ідуть...=)

2008-01-29T13:54:00.000+02:00

Можливо те, що я зараз пишу не зовсім відповідає формату нашого блога. Але пишучи про своє життя не можу обійти стороною сьогоднішню подію...
6 років тому з'явилась людина, яка поступово займала в моєму серці все більше місця, яка щодня приносить купу клопотів, але в той же час наповнює буденну сірість кольором, яка часто вередує, але, тим не менше, залишається для мене чи не найдорожчою в світі...
Саме 6 років тому з пологового будинку привезли білосніжний "конверт", в якому беззубо посміхалась нова людина.
Сьогодні День народження у мого найкращого в світі брата =)!!! Сподіваюсь з нього виросте щось путнє =)

..................................................................Фафаня

Тема: Ужгород

2008-01-28T21:32:00.000+02:00

клікнітьЦя фотька змусила переоцінити мої погляди на скульптури і пам'ятники Ужгорода. Хто не знає її, той повірить, що там сидять 2є людей. Насправді це скульптура Бокшая і Ерделі - одних з творчих людей Закарпаття,що міняли його в кращу сторону.Бiльш за все радує гармонія між Альпінарієм, їх присутністю і подіями за межами парку.
Велике спасибі невідомому фотографу

Маруся

От улыбки хмурый день светлей....

2008-01-28T10:36:00.000+02:00

Это ведь совсем не трудно....=). Улыбайтесь чаще!!!

І знову БОБІК =)

2008-01-26T11:23:00.001+02:00

Хто наклав у бобік?
Невже це я наклав у міліцейський бобік?
Хто наклав у бобік?
Страшно признатися, наклали у міліцейський бобік.

Нас спіймали патрулі,
Ми лежали на не холодній землі.
Мій каріфан образи не стерпів,
Він не стерпів.
І тихесенько у бобіку присів,
Він присів.
Я повторюю,
Тихесенько у бобіку присів.

Сержант питав:
Хто наклав у бобік, придурки?
Наклав у мій новенький бобік?
Ну хто наклав у бобік?
Я ж вас ще не бив!
Наклали в мій новенький бобік!

Нас не любив патруль цей вже давно,
For what I don\\\\\\\\\\\\\\\'t know.
Ми тричі вже сиділи на губі,
А для богєми, нєт не так собі.
А для богєми, для еліти,
Це не так собі.
Я вам кажу.

Я не клав у бобік, товаріщ майор.
Ну нaфіга воно мені нада?
Не клав я в ваш бобік!
Це я наклав у бобік!
Дєвчонкі поєхалі с нами!
Я триста раз наклав у їх бобік!

Нам знову закортіло заманухи,
Дімон вже спить, а Сагамонов припух.
Вирішили слати двох Андрюх,
А в патруля триклятого неначе нюх.
А в патруля, ой бля, триклятого неначе нюх.

If I am guilty I will pay...

Снова родом из детства...

2008-01-22T23:18:00.001+02:00

Очередная статья про детство в нашей почти взрослой жизни. Почему-то эта тема очень возтребоная именно в нашем дневнике. Скорее всего причиной является то, что каждый из участников нашего «сообщества» является ребенком и , что характерно, не очень глубоко в душе. Мы не стараемся подавить в себе маленького весёлого человечка вечно пляшущего под весёлую мелодию жизнь. Именно он не даёт нам хмуриться и обижаться подолгу, заставляет тщательно искать самые положительные и светлые стороны...
Но, не смотря на всё вышесказаное, мы не в праве играть со временем, не можем мы также и остановить его, заставить бежать «в обратку». Вот поэтому периодически наступают моменты ужасного осознавания действительности, минутной грусти за безмятежностью и порой хождения под столом без приложения каких-либо сверх усилий. Особенно остро сдавливает ком в горле, когда так случайно наталкиваешься на предметы, маленькие детали, родом из детства: игрушки, конфеты, одежда, наклейки, фантики и прочая дребедень. Вот и сегодня, младшая сестрёнка с намерением что-то показать притащила на кухню иторжественно вручила нам в руки некий тёмно-синий альбом... Не знаю,что чувствовала Фафаня,(ведь для неё он был новым) ,а меня накрыла невидимая волна воспоминаний, почувствовалось тепло в душе. С захватом я начала рассказывать о происходжении его. Но , по порядку...
Наверное, каждый из нас в детстве собирал что-либо. На пике популярности в то время находились ФАНТИКИ: маленькие картинки с тематическими рисунками. Также собирались KinderЫ ( в которых тоже были фантики!!!). Вот именно они и находились в синеньком альбоме для марок. Мы с Фафаней окунулись в бурное изучение картинок ;-) Барби ,Микки-Маусы и прочие обитатели мультяшек... Эх... как они далеко... Но, полистав странички альбома, мы не могли не поделиться с вами нашими сокровищами. Вот они! Присмотритесь,а вдруг на картинке ниже и вы найдёте кусочек детства...

ще раз про таланти =)

2008-01-21T16:10:00.001+02:00

Канікули - це така чудова пора, коли робиш все, що хочеться. Але настає такий момент, коли вже просто нема чим зайнятись.... І тоді підключається безмежна фантазія, яка видає все нові, і нові ідеї. Часом безглузді, часом геніальні.
От недавно накрила хвиля рукоділля. Причому досить серйозно накрила. Спочатку ставились до цього захоплення скептично, і думали, що через місяць закинем-забудем. Але не так сталось. Хоча, можливо, згодом так і буде.
А почалось все одного літнього дня, коли сидячи на кухні вчились плести зі шкіри. Тепер з посмішкою згадуються супер-схеми =). Ось такі:

Результатом яких були приблизно такі от творіння:

Потім прийшла пора ниток. Яка не пройшла до сьогоднішнього дня. Поки що нічого супер-цікавого зробити не вдалось. Все просто і ясно. Ось дещо із наявних на сьогодні робіт:

А хотілось би досягти успіхів таких, як тут: 1, 2, 3, 4.
Cподіваюсь вистачить терпіння і ентузіазму =).

А ще згадуються різні штучки з бісера, яких колись теж немало зробилось... Ось одна з них:

Приємно час від часу зайнятись чимось таким...

Дождь...

2008-01-19T22:50:00.000+02:00

Дождь... В тот день он с самого утра заливал улицы. Это из-за него в праздничный день улицы были пусты и одиноки. Случайные прохожие, которые по воле судьбы и случайных обстоятельств вынуждены были с ним столкнуться бежали, прочь, плотно закутавшись шарфами, подняв воротники, скукожившись. Они старались как можно дольше сохранить тепло, что ещё лениво тянулось шлейфом с уютного дома...
Ты сидела у окна, как это часто бывает в дни безделия и скуки. Дождь неистово барабанил по железному подоконнику выбивая непонятную дродь. Сонная земля старалась захватить как можно больше влаги, но похоже не была готова к такому наплыву, поэтому покорно покрывалась всё новыми и новыми заплавами воды.
Полусонная ты вглядывалась в туман, что густой тепеной окутал всё вокруг, пыталась разглядеть очертания соседних домов ,улицы, поля, которые привычно с самого детства ютились под окном. Но тщенно... Страное ощущение зыбкости мира вдруг поситило сознание. А что если вдруг?.. Хотя, нет. Не может быть. Ты с детства росла прагматиком. Волшебный мир не был чужд, но ирреальность отталкивала. Поэтому и сейчас ты просто отгоняла нахлынувшие ощущения... Подавляла их тягой к реальному...
Но, чем дольше сидишь у окна ,тем с большей силой обволакивает и укутывает в свою паутину тревога. Всё чётче становится беспокойный ритм дождя. Это не тот весенний доджь, который с грозой приносит свет и надежду на солнце, радость, после которого оживаешь и вдыхаешь жизнь полной грудью. Нет, сегодня в нём не только светлая грусть и надежда, а агресивная мелодия затерявшегося в темноте...
Ты смотрела, смотрела. Дождь всё лил. Ты видела в нём не просто слёзы небес слёзы, а плач безнадёжности, окутаный тьмой и печалью. Серый мир не выпускал из своих оков. Он заковал в свои путы неистово бьющиеся светлые мысли и надежды. Все попытки бежать пресечены... Казалось, что дождь хотел, чтоб ты страала вместе с ним, чувствовала боль и слёзы. Они стали так реальны.
Ты смирилась, отпустила себя. В какой-то момент внутри что-то оборвалось. Ты согнулась над подоконником, ещё раз взглянула за окно... Голова опустилась на сложеные руки . По щекам покатились слёзы. Они безжалостно скатывалисьпо лицу, по рукам, капая на деревянную поверхность, оставляя чёткие следы своего пути. Ты плакала, дождь плакала вместе с тобой... Он захватил в секунду и унёс прочь в глубину тумана, созданого лишь для тебя одной.

.............................................................................ЮльКо

Чуточку о снеге

2008-01-19T20:02:00.000+02:00

— Расскажи мне про снег, — попросил Муми-тролль … — Я не понимаю, что это такое.
— Я тоже, — ответила Туу-тикки. — Думаешь, он холодный, а если вылепить из него снежный домик, там становится тепло. Он кажется белым, но иногда он розовый, иногда - голубой. Он может быть мягче всего на свете, а может быть тверже камня. О нем ничего нельзя знать наверняка.
Туве Янссон "Волшебная зима"

Когда читала эти строчки, вспоминала о маленьких детях. Особенно о тех, которые впервые в жизни видят снег! Он пушистый и холодный! А потом почему-то начинает таять. Безобразие!!! А если какая-то снежинка попадет на носик, то сморщивается лобик.
И обязательно нужно потоптаться по свежему снегу — это самый главный элемент!

Маруся

2008-01-15T00:42:00.001+02:00

Поздравляем!!! Вам ближе индийская культура

Возможно, вы немного философ, и, как и многие путешественники, готовы были бы отправиться на загадочный полуостров в поисках истины.

Пройти тест

Старий Новий рік =)

2008-01-14T22:17:00.000+02:00

Чергове свято... чи черговий привід випити? Сьогодні ми вирішили провести соц.опитування і з'ясувати, що пересічні ужгородці думають на цю тему.
Приємно відмітити, що люди святкувати люблять і святкують. І для переважної більшості це все-таки свято. Одна відповідь нас особливо порадувала. Звучала вона приблизно так:"Дивлячись з ким".
Приємно, що люди не втрачають почуття гумору =).
А для мене цей Старий Новий рік став справжнім святом. А все тому, що пощастило (вже вдруге) відвідати бал, який щорічно проводиться в словацькому місті Кошіце. Розказувати можна безкінечно, але все одно неможливо в повній мірі передати всі ті емоції, які переповнюють людину, коли вона стає частиною такого казкового, незабутнього дійства.
Та і місце проведення чудове. Нехай Кошіце і не столиця Словаччнини, але є другим за величиною містом цієї країни.
Хотілося б, щоб і у нас, в Ужгороді, проводилось щось подібне. Адже кожна людина прагне опинитись в казці ,хоча б на один вечір.

собор святої Єлизавети

Вірте в казку це реальність =)

......................................................................................Фафаня

Історії маленького міста...

2008-01-13T22:32:00.001+02:00

Давно хотіла написати статтю про Ужгород і не одну, а цілу серію, які б показали всю красу нашого містечка, привідкрили певну завісу невідомості. Можливо, вони дозволять нам зазирнути за лаштунки місцевого життя, відкриють нам місто з нового боку. Тобто основною метою статей на дану тематику є: побачити Ужгород під іншим кутом, щоб перетворити любов до нього на нестримне захоплення.
Закарпатський журналіст Сергій Федака птше в одній зі статей: "Для ужгородців Ужгород є найкращим містом у світі. На небі є рай, а на землі – Ужгород. Місто глибоко вкоренилося у землю, вгризлося у неї численними винницями, а водночас з усіх сил рветься у небо своїми храмами. Навіть блакить тут якась инша, ніж деинде на планеті. Здається, до неї можна дотягтися рукою, погладити хмари, мов цуценят, що труться біля ноги. І мінлива погода робить місто кожні кілька хвилин иншим – мов у калейдоскопі. Ужгород – розважливо-спокійний і разом з тим дуже динамічний, тому він може час від часу дратувати, але ніколи не набридає..."
Вважаю, що кожен з нас сповнений маленькими історіями, які можуть дпомогти в цьому ділі. Тому цей імпровізований екскурс у минуле я впевнена буде підхвачений інтузіастами.
Чи не час починати?..

Першим, що спадає на думку при зіткненні з будь-якою історичною одиницею - це походження назви. Як і ведеться в історії версій на цю тематику є безліч, але най розповсюдженішою є така: зі староболгарської Ужгород перекладається як "замок на воді". Заснування міста відносять до ХІ століття, про що свідчать деталі різних карнизів, обрамлень,колон романського і готичного стилів Ужгородського замку. Традиційно місто поділяють на 3 частини: Угорське , Чеське та Радянське місто. Такий поділ прямо повязаний з історичними етапами та володарями Срібної Землі. Кожна з частин має, що розповісти і показати як відвідувачу так і мешканцю Ужгорода, бо багато ще таємниць ховають у собі вікові стіни...
Але найперше хотілось би мені розповісти не про замок чи Кафедральний собор, що є справжніми візитівками міста, а про найцентральнішу його вулицю ,яку неоминути нікому, яка дає прихисток любителям прогулянок і про ту ,що здивовано спостерігає за сотнями заклопотаних трудівників-мешканців, що стрімголов проносяться попід давніми будівлями в напрямку кудись... Це вулиця Корзо...
Скільки спогадів у кожного повязано з нею, з кожною лавицею, з фасадом кожного будинку. Скільки разів її старовинні дворики кликали та вабили зазирнути та посидіти там... Але не лише сучасні мешканці можуть похвалитись такими вподобаннями. Ще в ХІХ ст. вулиця Мостова (перша назва) стала улюбленим місцем прогулянок горожан. Пізніше вулицю назвали на честь відомого угорського письменника і педагога Ф. Казінці (Kazinczy Ferenc). Тут мешкали переважно заможні ремісники. Після численних перебудов її архітектурне обличчя сформувалось переважно наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.
Власне кажучи, у перекладі назва Корзо і означає місце для прогулянок, променаду. Саме так називають усі центральні вулиці такого типу у Старій Європі. Раніше вулиця була місцем, де розмістилась велика кількість маленьких крамниць. Серед власників було багато євреїв. Місцеві модниці могли задовольнити тут найвибагливіші бажання і мрії. Після вдалої покупки її можна було відсвяткувати в одній з численних каварень. Вулиця провадить у бік Пішохідного мосту, який є ще однією візитною карткою Ужгорода.

Характерним та цікавим місцем на вулиці Корзо є її перехрестя з вулицею Волошина. НЕвеличка площа завжди була і залишається місцем зустрічі. Тут постійно знайдеш того , хто чекає і того, кого вже зачекались. Колись, у позаминулому столітті тут теж збиралась місцева молодь... Грали на музичних інструментах, співали серенади закохані... НЕ багато змінилось з тих часів. Але згадавши про романтичний вираз перехрестя не можна забувати про історичний. Тут стоїть будинок, що, на перший погляд, може і не привернути увагу пересічного перехожого. Споруда є знаменитим в минулому «Білим кораблем», що свою назву отримала не тільки від кольору стін будинку, але й від назви корчми, яку відкрили тут у 1780 р. Нагорі облаштували гостьові покої, що органічно доповнювали послуги закладу. Будинок і корчма належали державі, але для якіснішого управління будинок передавали у приватне користування. На жаль, від старої архітектури сьогодні залишились лише літературні спогади. Останню перебудову здійснив арх. М. Мегер у 1902-1903 рр., а вже 4 січня 1909 р. будинок згорів. Ця подія навіть спонукала міську владу серйозніше поставитись до організації пожежної безпеки у місті . Сьогодні тут житловий будинок, крамниці і каварні. Назва також спричинена характерною формою будинку, яка зверху нагадує корму спарвжнього корабля. Цікавим є те, що за зажумом архітекторів планувалось збудувати 4 таких "кораблі" , які б увінчали 4 сторони перехрестя, але як то зазвичай буває через постійну зміну влади та інші заворушення проект так і залишився на папері...

Ось такою є невеличка частинка історії про одну з частинок міста, яку можна розповідати без кінця...

Now u know who u r

2008-01-13T20:18:00.001+02:00

Його величність - ВИНО

2008-01-12T22:45:00.000+02:00

Трохи відійду від тем душевних і перейду до справ буденних. Хоча в більшості розмежування буде досить крихким та умовним. Просто отак хочеться розказати про події Закарпаття рідного. Тому...
В пору Новорічних святкувань та ланцюга найчарішніших свят в Мукачеві традиційно проводиться фестиваль молодого вина, або сказати мовою професійною, то вин розряду "Божоле". Фестиваль є знаним в Україні, тому щорічно має честь приймати і главу держави. Але не про нього мова...
Грандіозним це дійство назвати не можна, але цікавим проведенням дозвілля безумовно. Як не найобізнаніший винний цінитель можу сказати, що моєю місією там було гарно провести час та скуштувати різного вина та якнабільше=) Місію я виконала не без помочі моїх любих сокурсників.
Фестиваль проводиться в 4 дні з 12 по 15 січня. Апогеєм вважається день другий, але ми потрапили на саме відкриття, тому не застали великої кількості виноробів.
Святковий настрій всім гостям фестивалю створювали мистецькі колективи міста зі своїми колядками та співами, а також король свята - вино... Його аромат літав у повітрі, приємно пощипуючи носа і так і притягуючи то до одного , то до іншого столика та бочки. Щоб не наговорити зайвого багато скажу вам так, що найсмачнішим із тих, що спробували ми було вино "Унікум" - червоне десертне вино з цікавим і досить незвичним смаком і ароматом, мяке і приємне на смак, яке хочеться пити ще і ще... До речі, саме це вино стало переможцем минулого фестивалю. ТОж можу похвалитись гарним смаком...
А вам, поки є час, я таки б радила зїздити в мукачево і самим спробувати гордість нашого краю, Його величність - ВИНО .

Вспомним лето…

2008-01-12T14:38:00.000+02:00

Назад у ДИТИНСТВО =))))))

2008-01-11T20:50:00.000+02:00

Діти поспішають дорослішати, а подорослішавши прагнуть повернути дитинство назад. Але це нереально...
СТОП!!! Хто таке сказав??? Як це нереально? Нема нічого неможливого, якщо є бажання!
А бажання повернути дитинство зараз є одним з найбільших у моєму житті...
Іноді дістаю свої іграшки, і знов повертаюсь в чарівний світ дитинства. Ні, не граюсь... просто беручи в руки оті совкові дива згадую дивовижні часи, коли кожен день був сповнений новими відкриттями, коли кожна комашка на листочку здавалась казковим монстром, коли кожен промінь сонця був таємним посланням, коли все було не таким як тепер... Більш яскравим, кольоровим, справжнім, живим, неповторним.
Колись так мало потрібно було для маленького щирого дитячого щастя. "Кіндер-Сюрприз"...Ці шоколадні яйця з секретом). Скільки радості приносили ті маленькі іграшки...Які неймовірні колекції збирались у кожної дитини... От трохи більше, ніж півроку тому зібрались ми в Марусі і знайшли цілий мішечок от таких іграшок в розібраному стані. Загорілись очі, руки потягнулись до дрібненьких деталей. Почалась робота)). Словом, ми не встали, поки не склали всі іграшки...

Ще одна дитяча радість - конструктор ЛЕГО. Пам'ятаю день, коли мені подарували першу невеличку коробочку з цією чудо-іграшкою. Тепер, коли вдома з'являється нова завжди з радістю сідаю поруч з братом і знов відчуваю шалену радість, складаючи все нові і нові будинки)

а це ось ще дехто в дитинство впав...)

І наостанок...гра... не завжди для дітей, але гра). Що це? Ну звичайно ж ТВІСТЕР))!!!

Не поспішайте дорослішати, а якщо вже сталось.... то не забувайте хоч іноді згадувати ті безтурботні часи, коли світ був без темних плям і поганих людей =). Не вбивайте дитину, яка все ще живе у кожного в душі. І неважливо скільки Вам років)!!!

......................................................Завжди ваша вічна дитина Фафаня

Один миг счастья...

2008-01-10T20:28:00.000+02:00

Счастье мимолетно, и ветренно. Тот миг, в который ты его почувствуешь будет... Полет... Порывы ветра растрепают кудри, губами ты будешь пытатьсяпоцеловать его, но ветер такой баловник. Ты коснешься воздуха ладонью, пропустишь воздух сквозь пальцы и почувствуешь... В голове вспыхнет пожар, а ветер его будет раздувать. Твое счастье в полете воли, мысли и свободы...

http://aeterna.ru/test.php?link=tests:15619

С чем у вас асоциируется Рождество?

2008-01-09T00:23:00.000+02:00

С чем у вас асоциируется Рождество?
Для меня это безудержная детская радость в перемешку со всей строгостью традиций и культов... Это день, который каждый год происходя по-разному приносит одни и те же тёплые домашние эмоции. Время, когда ты в кругу семьи, часто рядом с совершенно ново-старо-неизвестными родственниками, каждый из которых как оказывается занимает такое огромнейшее место в твоём жизненом эпосе. Не важно близок ли, далёк ли ты с ними, главное, что волшебный дух объединяет и умиротворяет всех, заставляя
повиноваться неведомым силам свыше.
Это снег... Много снега, который хлопьями ложится на Землю.
Это мороз, который гонит в дом, будто бы пытаясь сохранить в первозданности сотворённую красоту...
Это горло, которое болит от чрезмерного колличества пропетого за день, за ночь...
Это улыбки, веселье, счастье, смех и беззаботность, которые так быстро расстворятся, как и рождественский снег в жару трудовых будней...

.....................................................................ЮльКО

В комментах желателен ответ на поставленый в самом начале вопрос......

кусочек мечты...

2008-01-09T00:19:00.000+02:00

Снег... Белой пеленой он укутал Землю. Вспоминаются картинки из детских сказок, песенки, звуки ветра, вьюги... Эти голоса стали редкими в нашей жизни. Но, сидя в тёплой машине, что неспеша тянется по заснеженой трассе, по-детски протираю рукавом окно, залепленое мудрёыми узорами. Я успеваю разглядеть всё... Всё — необъятное... Тонкая полоса деревьев над трассой и ничего больше. Белый снег, белый туман и сероватое небо, они слились в одно пространство и , кажется, даже самый умелый прагматик не разичит их. А потом всё перетутатся и мы окажемся в нашей машине где-то наоборот...

....................................................ЮльКО

С Рождеством!

2008-01-07T00:01:00.000+02:00

Христос родился!

У лісови косиць не є

2008-01-02T19:21:00.000+02:00

Ні, я не буду знову розповідати про діда і зайця)). Радіо 2 рази не повторює.
Продовжуючи тему Нового року не хочеться повторюватись. Тому мова піде про перший ранок 2008 року.
Настав цей ранок неоригінально, а як у більшості людей ближче до обіду. Спали ми де, як і з ким прийдеться). Зате хоч не позамерзали як це очікувалось.
Ранок настав у кожного поступово... Я от встала і подумала, що ранок, але ще раз подивившись на теплу ковдру і закриті очі тих, що спали поруч вирішила, що все-таки ніч. І не біда, що за вікном сонце).
Аж ось шановний Завтрак Туриста організував ранок для всіх. Простою мовою кажучи-всіх збудив. Секундна злість змінилась розумінням того, що насправді пора вставати.
З горем пополам згрібши себе і товариша з імпровізованого ліжка всі взялись за прибирання території. як виявилось не так ми і насвинили.
Згрібши всі речі в ті ж самі сіточки рушили додому.
І знов таксі, до речі те ж саме, що везло нас напередодні, тому вже без здивованого погляду.
Приїхали ми з Юльком під рідний дім. Аж тут сусід виходить)). На його обличчі було багато всякого написано, але сказав він одне: "вИ ЗВІДКИ???" Цікаво, що він мав на увазі))?
Прийшовши додому посипався шквал запитань і не зовсім внятних відповідей...))
Декілька бонусних годин сну і...знов прощавай рідний дім, привіт нові пригоди!!! Але це вже зовсім інша історія)
До нових зустрічей у новому році, який обіцяє бути оригінальним, яскравим, веселим, незабутнім! Адже як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш.
Це давно не новина, але я все одно скажу: Я ВАС ВСІХ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!!!!!

Завжди ваша Фафаня.

Инструкция к подарку: Special for Keymasterr

2008-01-02T15:33:00.000+02:00

© Фафюля

«Помощь сис.админу»

В комплект входят:
1.Погремушка - 2шт.
2.Маракасы — 2 шт.
3. Бубен — 1шт.

Инструкция по использованию:
Даный комплект рекомендуется использовать системным администраторам разного уровня для устранения рядовых неполадок, а также таких, которые находятся на высшем уровне сложности. Продукт разработан алтайскими шаманами при содействии и курировании Майкрософт (Microsoft). У продукта нет побочных еффектов. Единственным недостатком этой версии разработки является малоеффективность в руках неопытных пользователей. (Хотя в большей степени — это проблема ламеров, взявшись за починку своего электронного друга). Хранить в сухом прохладном месте, защищённом от пыли, прямых солнечных лучей и детей. Вековой ценз не установлен.
Если Вы на короткой ноге с техникой и мечтаете излечить вашего железного электронного друга используя прогресивные методики и технологии, то этот продукт «Помощь сис. Админу» именно для Вас. Каждый элемент, что составляют набор рассчитан на устранение неполадок разного уровня сложности и поэтому может использоваться только в оддельном ряде случаев. В комплексе набор обладает непобедимой исцеляющей силой.
Погремушка: Даный предмет наделён наименшей силой и поможет Вам устранить самые рядовые проблемы:
отвлеч ребёнка или другого постороннего юзера/ламера от Вашего детища;
призвать недостающие кряки, отсутствие которых раздражает Вашего железного друга;
нехватка памяти в железном мозге;
недостаточный файл подкачки;
востановление информации;
Маракасы «Анти-стресс»: Стоят на второй ступени эволюции средств по исцелению домашних компьютеров. Они помогут Вам если:
злостный Троян или целое стадо этих диких воинов интернетовский степей и прерий подумають забраться в нетри Вашего компьютера;
злой недуг повредил системные файлы и угрожает их гибели;
возникла внештатная конкуренция антивирусов разных корпораций за лидерство в Вашей системе;
Бубен — целитель: Жемчужина коллекции, который станет лучшим средством в борьбе против нечисти внутри железного товарища. Основными проблемами этого рода являются:
засилие «синей смерти»;
испопеление материнской платы от ужаса творящегося внутри Вашего товарища;
игры пьяных электриков, которые решили посмотреть на световое шоу в Новогоднюю ночь. Участником этого шоу совершенно случайно стала Ваша квартира.
Но, если после всех траблов с Вашим другом Вы всё-таки не смогли исцелить его, силы на исходе и Вы-таки решились совершить мастерский бросок из окна, то наш бубен поможет Вам в секунду сожаления вернуть его.
Способ применения:
1.Извлеч вышеописаный набор из целофанового убежища и разложить перед собой.
2. Выяснить уровень сложности проблемы
3. Соответственно выбрать подходящий предмет, который отвечает требованиям пункта 2. даной инструкции
4. Выполнить потрясывания, постукивания и другие ритуальные движения и пляски, описание которых Вы можете придумать собственномозКо либо вычитать в нашей брошуре в интернете. (Адрес сайта будет прислан Вам по почте. Сроки не уточняются)
Примечание: Каждый предмет является гением своего рода, но использование в комплексе поможет Вам исцелить Вашего железного товарища от любого недуга и хвори.
ВНИМАНИЕ!: Перед использованием нашего набора не забудьте удостовериться, що все приборы и составляющие компьютера корректно подключены к системе. А также, что руки всё-таки ростут из полагающихся мест. НЕ ИСПОЛЬЗОВАТЬ ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ И В ДРУГИХ НЕ ПРЕДНАЗНАЧЕНЫХ ЦЕЛЯХ.

(с) Фафюля=) !Все права защищены!

Весёлый праздник с нашим размахом))

2008-01-02T14:42:00.000+02:00

Праздник, которого ждёшь целый год... Наступает в одну минуту... Год делает шаг вперёд, оставляя позади всё... Звон бокалов, брызги шампанского, блеск новогодней ёлки... Радостные крики, смех и ... надежды на светлое, лёгкое и настоящее...
       Хотя, о чём это я. Ведь наша компаша просто создана для того, чтобы нарушать традиции в разумных пределах и создавать новые! Так было и в эту, безсомненно волшебную ночь...
    - Спальный мешок, одеяло - чтобы не замёрзнуть в полевых условиях дачи;
    - Кастрюля — чай варить же нужно;
    - Пакеты-пакеты с едой - объяснения не нужны;
    - Восторжённые, удивлённые, шокированые взгляды случайных встречных;
... по списку , вроде, всё. Готовы в путь! Такси... Снова шок водителя... С грохотом загружались-выгружались в-из машины. Приехали!
Со счастливыми выражениями лиц ввалились на дачу, которая и стала местом празднования.
       В суматохе и с повизгиванием развесили гирлянду, снежинки, установили, вернее прислонили к дивану ёлку, тем самым окончательно ограничив територию праздника. Методичным уничтожением еды, игрой на гитаре и свыканием с обстановкой ознаменовались первые несколько часов. Где-то в 10.53 времени киевского кто-то вспомнил, что братья с востока — россияне уже стоят с наполнеными бокалами. Вот мы в попыхах огранизовали стол, налили жидкость по бокалам и ... отметили МОСКАЛЬСКИЙ Новый год=) Стоит уточнить, что жидкостью в бокалах (пластмасовой таре) было отнюдь не игристое, а банальное вино. Ведь шампанское мы...ЗАБЫЛИ.
       И тут-то началось веселье. Я и Фафанька решили одарить всех присутствующих подарками ,которые были сформированы с недюжинным воображением, с вдохновением и которые хотелось подарить от души. Презенты неординарные в большинстве, снабжённые анотациями (некоторые из них будут вывешены в следующих статьях). Смех, бесперестанный поток слов, сопровождающих дарение и... долгожданный блеск в глазах, восторг, радость, буря эмоций, возгласы, благодарности... Это было настолько приятно и отступив от сути, хочу сказать, что ради таких моментов стоит жить. Тогда за спиной выростают крылья, хочется творить, отдать всё дорогим людям. Нет дороже этих моментов в жизни. Способность уливлять и заставить человека постоянно повторять в недоумении: «Я в шоке! Спасибо вам!» В этот момент я смеялась, на глазах были слёзы, хотелось рыдать от счастья... (СПАСИБО,ЧТО ВЫ ЕЩЁ УДИВЛЯЕТЕСЬ!!!!!!)
       Так и прошёл предновогодний час. Наступило время праздника, время отмечать ХОХЛОВСКИЙ родной Новый год. Иммитированый звон пластмасы, белое вино, отсчёт: 6,5,4,3,2,1...................................... НОВЫЙ, НОВЫЙ ГОД!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Он пришёл, не спросив можно ли, ворвался и смехом прокатился по душам... Крики, визги, мы дождались его! Немного грусть о прошедших супер-моментах, но запал и силы для крушения гор! И понеслась веселуха! Мы пошли... жарить ...шашлык. Кто ещё может заняться этим в новогоднюю ночь? МЫ! Как мы это делали не буду уточнять, но дам вам пищу для размышлений и домыслов: пекли мы его внутри, в доме)
       Затем было много моментов, новые гости, которые внесли свое настроение, конкурсы, смех... Затем наш любимый крокодил, который открывал всё-новые и новые возможности мозга =)
       Так на волне веселья по-тихоньку истощался организм, он заставлял жадно зевать, подкашивался в районе ног, падал, опускал веки, в общем настойчиво командовал идти спать. И мы повиновались... после 6 утра! Когда проснулись... а Когда??? Был Новый год, были эмоции, но это уже не моя история. Об утре нужно писать отдельно! И мы напишем!

P.S. Спасибо всем моим друзьям, всем ,кто был со мной на Новый год, кто встретил его именно так, как это произошло! Спасибо, что этот праздник был именно таким НЕ ТАКИМ, таким нашим, фирменным, о котором хочется вспоминать ,который буду помнить и глупо улыбаться при каждом воспоминании! СПАСИБО, СПАСИБО, СПАСИБО,СПАСИБО, СПАСИБО!!!!!!!!!! Я буду повторять это снова-снова, пока вы все есть у меня!!!!!!!!!!!!!!!!!! Вы не отвертитесь! Я всех вас очень сильно люблю и ценю!

                                                                                                                                          Ваша ЮльКО

Вам не дивно,що йде 2й день нг...

2008-01-02T12:08:00.000+02:00

а ми ще нічоісінько не написали?! Бо мені, навіть, дуже! Тим більше,що я ,на відміну від Вас, знаю,що почались серіозні підготовки ще 2 дні до нього.
А почалось тим,що ми везли дрова з Радванки на шахту в дачний район. Таксіст був в ШОЦІ "дрова?везти в ліс?" Ну а ми посміялись разом з ним. Тим паче,що дядько був з почуттям гумору, сміялись ми всю дорогу.
Ну а на дачі нас чекав 2х поверховий домик з температурою дворовою.Тому зникли ми звідти скоро і перемістили нашу бурхливу діяльність у Вопак на Міцкевича. Там ми створювали невеликі епіцентри хаосу. Обійшлось без жертв. Зате бачили би ви очі продавця чаю. Її слова "Ви на НР берете чай?!" І шась поглядом по сіткам,де ні каплі алкоголю =)
Дивуємо людей на кожному кроці!Навіть,коли просто несли сітки до мене додому.Несли ми їх ланцюжком. Так легше. Жаль руки були у всіх зайняті і ніхто не сфотькав. 4ро людей і між ними величезні сітки!
Ну а про послідуючі події Вам розкажуть ЮлькО і Фафаня.

З НР і всього найкращого!
Маруся

ЗІ СВЯТОМ ВАС!!!! ЩЕ РАЗ)))

2007-12-30T23:07:00.000+02:00

Банальне і традиційне свято Новий рік ,але при усій своїй запрограмованості кожного року приносить величезну кількість позитивних емоцій, повязаних... а з чим? ніхто точно вам не відповість! Це просто дух свята, що захоплює людей усіх категорій і навіть найбільші скептики стають трохи романтиками. Мов скажені, люди змагаються у вправності найпершим схопити наступний подарунок зі списку. Всі хотять одарити всіх... Шалена гонитва за прекрасним, яке самі собі ж і створюємо - це так затягує і захоплює. Гроші розлітаються, немов біля пропелера вентилятора, нарізнобіч.
Сідаєш ввечері потім довольний, щасливий, втомлений геть, думаєш ,що прекрасно з усім впорався, аж ось схоплюєшся і біжиш далі, бо знов в тисячний, мільйонний раз забув щось таке важливе...
А це важливе в звичайну днину навіть не привернуло б твоєї уваги. Ось що в цьому святі
найчарівніше - не Діді Мороз, не Снігуронька і подарунки, а щасливі втомлені вирази облич
навколо. А також те, що світові емоції збільшуються, ми скидаємо товстезну шкіру з себе і
відкриваємось для чуда...

Кого ще побачу завтра ще раз привітаю, а всім іншим - щастя, удачі, шаленості, скаженості,
відсутності страху перед життям та жаги до нього. Куйте життя, виковуйте щастя, поки воно гаряче, поки кипить серце...

Цілую, люблю всіх з Новим Роком ЮльКо

Новорічні гонки

2007-12-30T20:36:00.000+02:00

Новий рік - чудове свято! Але воно приносить купу клопотів.... приємних, але клопотів)).
Вибір місця святкування, обговорення меню, закупівля подарунків і ще маса всяких цікавостей стали звичною частиною кожного передноворічного дня.
Але сьогоднішній день став несхожим на жоден з попередніх. Адже саме сьогодні ми вперше побачили місце святкування Нового року - дачу=). Але не все так просто у нашому домі...
Ми ж не можем як всі нормальні люди)). Поїхали за дровами (це при тому, що дача майже в лісі), а потім на дачу). Про реакцію рідних та випадкових перехожих краще нічого не скажу, щоб не примножувати число їхніх однодумців =).
Залишається сподіватись, що завтра ми не помрем від холоду і голоду, а поповним запас позитивних емоцій, нових вражень, і як наслідок нових повідомлень тут))

Всіх з наступаючим Новим роком!!!!! Це, мабуть, останній мій пост у цьому році, який приніс для кожного з нас шквал яскравих подій і ще багато всіляких хороших речей)!!!
Щастя у Новому 2008 році!!!!

Вишлист от Брайдерз

2007-12-30T17:14:00.001+02:00

Итак, брайдеры, не стесняемся, редактируем это сообщение и добавляем в список что-то, что бы вы хотели получить в новом году (ну, или на Новый Год). Если возможно, со ссылками (и картиками по желанию)

Canon PowerShot G7
Что-то ноутбучного типа
Пару-тройку единомышленников
Любви, заботы и ласки ;)
+ душевне тепло
+ тебе з бантиком на ший(ти ж казав не соромитись) і здорового в додаток
+ шось цікаве і практичне
+ шось блистяще(я ж сорока)
+ і багато "шось",лиш би сюрпризи, в які ви вклали кусочок себе(не прямо кажучи)

і взагалі цю тему треба було раніше починати!!!

+ здоров'я всім своїм близьким на 10 років наперед
Marusya
А я хочу щоб бажання, які будуть зявлятись у 2008 зразу збувались). Ну і звичайно без здоровя нічого не буде. А ще, щоб наша хі-хі компанія не втрачала гостроти і дружності. І блог наш ставав дедалі популярнішим. От так)
Фафля
ОЙ, НЕ було мого комента! Що ж я хочу?! Побольше таблеток от жадности...=)
Щоб ми завжди залишались разом, змінбвались синхронно, щоб завжди залишались люди, які тебе розуміють і цінять...
Всім здоровячка і виконаня всіх бажань, мрій ... у кожного вони різні...
Якщо ж реального, такого, що потрогати можна, то я хочу сюрприза - чогось незвичного, яке б мене радувало і залишилось у памяті яскравою плямкою!
ЮлькО

Відкриття зимового сезону

2007-12-27T22:16:00.000+02:00

Кожного дня все частіше і частіше пролітають сніжинки... І кожна з них нагадує про те, що зима - чудова пора). Але що то за зима, коли нема нормального снігу....
В той час як багато хто мріє про лижі, я мріяла про ковзани... Але що поробиш, якщо вже 2 роки в нашому місті не було жодного місця, де б можна було покататись на них.
Аж тут десь промайнула чутка, що залили каток!
Викроївши трохи часу ми з Юльком запакували свої ковзани у рюкзак і вирушили у захоплюючу подорож). Чесно кажучи, зовсім невідомо було чи є той каток взагалі. І ми йшли гадаючи (цитата): "Ми лохи чи не лохи =))". Як виявилось НІ!
Каток був!!!!! Більше того, ми виявились одними з перших вдвідувачів!!!
З горем пополам затягнувши шнурочки на ковзанах стаєм на "п'яні" ноги і несміливо ступаєм на ковзанку. Крок, ще один і ще один... Нечіткі рухи один за одним складаються в якусь кумедну картину.
Але проходить трохи часу і ноги самі згадують схему)) Поїхали)!!!
Шквал позитивних емоцій, червоні щоки, покалічені попи і чудовий настрій!!!
Зимовий сезон відкрився)) далі буде...=))

Фафаня

А ско-ро Но-вий Рік.

2007-12-27T14:29:00.000+02:00

=)
Підготовка до НГ набирає вже темпи. Вже декілька днів вся компанія бігає по маГИзинам, шукаючи подарунки. Досить мило, як приховуємо один від одного це. А ще миліше, коли робимо вигляд "я нічого не знаю! І взагалі не бачу, що в тебе в сітці щось цікаве!"
Давно я так не очікувала НГ!!!
Сьогодні маємо зібратись на рахунок організації свята. Ото буде весело!

Маруся

НТР

2007-12-25T19:50:00.000+02:00

НТР, тобто науково-технічна революція. Нічого страшного і дуже розумного я тут не напишу)). Просто якось задумалась на скільки змінилось життя студентів з розвитком цифрових технологій. На власній шкурі сьогодні переконалась в необхідності такого чудо-приладу, просто незамінного в критичний передмодульний(-сесійний) період
, як....КСЕРОКС.
Як подумаю, що всі оті конспекти треба б було переисувати аж дурно стає.... Слава ксероксу))!!!!
І ще інтернету, мобільним телефонам, сканерам і всьому іншому)))!!!!
А ще 20 років тому наші батьки писали довгими ночами дрібним почерком шпаргалки...

"Хі-хі компанія"

2007-12-25T00:18:00.000+02:00

ПрО цИтРуСи....

2007-12-24T17:02:00.000+02:00

Останні кілька днів згадую цитруси.... А особливо лимони. Бо я сама перетворилась на такий от фрукт, з якого давлять, давлять і давлять сік...
Вибачте за небагатослівність, але соку вже зовсім не залишилось.... і енергії теж.... батарейка сіла........ Найбільше бажання: ВИСПАТИСЬ! а ще...щоб кляту фіз.хімію відмінили... Дід Мороз, якщо Ти десь є.... зроби диво))!!! Хай все буде так як хочеться, а не так як треба...
Пальці не гнуться, очі падають, нічого не хочеться....Все відходить на другий план, коли приходить ця зла тітка... СЕСІЯ
Я більше не можу..... Дайте спокій.....

Така от наша Брайдерзська гордість

2007-12-23T16:09:00.000+02:00

Ми все ж таки дістали запис нашого бенефісу на арені Радіо-ТИСА. Тримайте, слухайте та пишайтесь нами. От так!
boomp3.com
boomp3.com
boomp3.com
boomp3.com
І, майже, головне:
boomp3.com

Країна живих казок

2007-12-22T16:09:00.000+02:00

Знаєте, півроку тому моє спокійне життя розбурхала хвиля нових вражень і відчуттів. Їх принесла подорож. Далека, невідома та просто неймовірна. Поки крило літака не поринуло в небесну блакить, не могла повірити цьому факту. Але потім швидко пролетів тиждень, я була вдома і почала звично для себе виливати наопичені враження на папір. Хотіла показати їх усім-усім ,щоб люди надихнулись побаченою мною красою. Але якось так вийшло, закрутилось, завертіло життя і от цей папірчик з текстом так і лежить передімною, схований... Чому саме сьогодні я вирішила відкрити його? Не знаю... Можливо, настрій підходящий - новорічна пора казки, а я теж хочу розповісти про казку життєву, чарівну, північну...

Ісландія - країна невідома широкому загалу. Країна протиріч, дня і ночі, так і ні, вогню і безкрайнього льоду, сплеску і непохитного спокою. Напевно, саме такою має бутти казка. Тут досі вірять у ельфів, химер, добрі та злі сили матінки-Землі. Тяжко повірити... Треба бачити... Ми, ті, що живемо у світі прагматиків, забуваємо мріяти, відпускаємо дитинство так швидко... А там, воно живе в кожному і не лише в людях, але й в природі.
Їхала туди і просто не уявляла чим таким можна здивувати. Гори, ріки, сніги і океан... Так, це прекрасно, але є на великій землі. Як виявилось згодом, я помилялась цілковито і повністю. Ісландія - це шматочок чарівного в буденності, про нього мріє кожен. Велетні та крихітні феї стерли тут час. Добро і зло воюють між собою даруючи жителям то білі ночі, то забираючи день майже на зовсім. Так! Я бачила білі ночі! Часу вдосталдь, встигаєш зробити все... Але що буде далі?
Химери вкрадуть сонце і жителі зібравши усі сили чиплятимуться за останній промінчик, що вислизає з рук. І всі завмирають, світ завмирає в очікуванні нової весни...
Бігаєш по застиглій лаві, уявляєш її живою, жаркою, вже майже бачиш справжній попіл, жиранки, що заграють до тебе. Аж раптом думка: «А що як все прокинеться саме зараз, в цю мить. Прогримить могутня Хейка, вулкан, що полонив не одного...» Стою на самісінькому краєчку кратера, ніби на вершині світу і мужньо заглядаю в середину, в самісіньку душу матінки-Землі. Озираюсь... і знову безкраї простори гір, не таких як рідні Карпати ,а інших: грізних, страшних, ніби попереджаючих про небезпеку.
Саме тут так реально приходить усвідомлення мізерності людської маси, воно так сильно душить, заважає дихати... Гуркіт гейзера неподалік ніби нагадує про це, Земля кричить, лютує... Чи зможемо ми панувати і заспокоїти її? Страх огортає невидимим полотном, закриває очі реальності. Але місцеві так само безтурботно посміхаються і з цією незрозумілою посміхкою рухаються далі. Вони вільні — Земля їх не образить. Здається, мають якийсь таємних підход до всіх стихій, вміють з ними розмовляти та домовлятись, не заважаючи вирувати і жити. Якщо ж раптом Земля вивергнеться адським полумям — вони приймуть її та пожаліють, повернуться назад і знову... посміхнуться.
Біжу до міста — маленькі, ніби іграшкові, будиногчки: синій, червоний, жовтий, зелений — вулиця веселкою пливе в очах. Вони як і жителі — милі, відкриті, кольорові, життєрадісні. Ісландці, замкнуті в суворі умови, наділені мільйонами багацтв, цінять кожну краплину життя, кожен промінчик сонця, з нетерпінням чекають наступного дня. Щоб посміхнутьись цому і привітатись, але так само живуть сьогоднішнім моментом. Такими я побачила їх... Побачила, полюбила, залишила на тому невеликому острівці частинку себе, своєї душі і тепла. Натомість Ісландія подарувала мені життєвих сил та гармонії...

Что такое сессия?

2007-12-18T22:10:00.000+02:00

Вот только что, минут 5 тому назад, сидела я и случайно наткнулась на такую запись. Как ни странно она очень актуально именно сейчас , в данный период жизни огромного колличества людей этой планеты, целой касты - СТУДЕНТОВ! Итак...

Тихий и сухой шелест страниц, запах нагретого метала настольной лампы, смешавшийся с ароматом крепкого чёрного кофе, тёмным кругом застывшего в большой чайной кружке, лёгкая дрожь в руках, быстрая и беспричинная улыбка на бледном лице - это сессия.
Смех, шутки, дружеские объятия, хлопки по спине, стройный хор звонких голосов: "Ну как? Что поставил? Что досталось?" - это тоже сессия.
Когда ни о чём не можешь думать, кроме как о предмете, который нужно сдавать, когда приближаешься к столу экзаменатора и твёрдо знаешь,что ничего не знаешь. Когда этому человеку, сидящему перед тобой, ты, честное слово, не сделал ничего, а он пытается вырвать у тебя признание о каких-то немыслимых вещах, притворяясь то строгим, то добрым - это значит сдал!
Экзамены сдают все: одни, чтобы получиить стипендию, другие, чтобы ещё раз утвердиться в своей памяти. Третьи - потому чо не сдавать нельзя...
Испытания, к которым прговорён студент со дня создания первого университета. Многовековой поединок. И , наверное , без него студенческая жизнь не была бы тем, что она есть - самой лучшей и светлой порой, о которой приятно вспоминать и немного грустно. Ведь воспоминания это о молодости.

...и вот настигла меня уже мысль такая - а разве не стоит радоваться и этим мгновениям?

...Юля

Я...

2007-12-18T21:27:00.000+02:00

Как часто в своей жизни мы идем на поводу своего настроения. Оно постоянно руководит нами, тянет за собой, заставляя постоянно видеть мир с иной стороны. Однажды, оно воодушевляет, вдохновляет творить, потом кидает, словно волной о скалы и разбивает тебя на мелкие кусочки. Но вновь теплой приливной волной тебя уносит в море. Ты окунаешься в него с головой, отпускаешь себя и ... любишь. Да! Так пламенно и чисто, так страстно, искренне и бескорыстно, ты видишь в человеке океан, безбрежный и бесконечно родной... Потом ты захлёбываешься окончательно и с мольбою ищешь берег, вскарабкиваешься на него, валяешься на песке. Нет! - встаёшь, бежишь, несёшься прочь... Ты покидаешь всё что было, теряешься в потоке сознания, которое вдруг лавиной накрыло, отпускаешь и рвёшь всё добытое ранее. Потом, вдруг... останавливаешься и оглядываешься, но дороги назад не видишь. Нет её. Замёл твой путь буйный океанский ветер страсти и степной смерч потери. И ты стоишь одна в тихом поле, в степи, где даже травинка замерла в ожидании ветра перемен. Ждёшь... Лишь тишина...

Вдруг тихо скатывается одинокая слеза, в которой вся ты. Одна - другая, кап-кап... И хлынули они сначала мелкий дожиком, а потом ливнем, что окропил поле, родил реку, что унесла тебя в океан!

...Юля

Про шаблони

2007-12-18T12:12:00.000+02:00

Черговий тиждень... Черговий вечір... Але не вистачає чогось такого, що вже стало частиною звичного життя... Але чого???
Ось воно що!!! Нещодавно більшістю факультетів УжНУ ( студентами якого ми всі являємось) прокотилась хвиля Днів першокурсника.
Чи то через наявність великої кількості вільного часу(що малоімовірно), чи то через пофігістичне ставлення до підготовки колоквіумів і всього іншого, чи то просто керуючись банальною цікавістю, цього року я відвідала досить багато цих свят.

Стандартний план Дня першокурсника

Отже, вечір середи(понеділка, вівторка, четверга), 18:00 (19:00), СЦД "Ювентус" (як варіант Падіюн) і свято на черговому факультеті.

В залі гасне світло, виходять юнак, який судячи з усього не дуже комфортно почуває себе в костюмі, і дівчина у випускній сукні (хоч так випала нагода ту сукню "вигуляти"). Насправді така пара - це ще дуже хороший варіант, оскільки зустрічались і екземпляри в джинсах, кросівках і светрах. Ну...тут кому що ближче=).

З ведучими ясно. Після ефектної появи і завченого "Доброго вечора! Які ми раді вас тут бачити", сказаного з натягнутою посмішкою, виходить декан і вітає першачків зі вступом на, звичайно ж, найкращий факультет.

Невід'ємною частиною Днів першокурсника стало проведення конкурсів краси, тобто міс факультету. І знову стандартний шаблон. Відрізняються ці конкурси лише учасницями, кількістю виходів та тим, на скільки якісно ці виходи зроблені і як добре учасниці запам'ятали коли, куди і як треба рухатись. Загалом результати цих конкурсів досить передбачуваними.

Особливої уваги заслуговує конкурс "Мій коник" або ж "Домашнє завдання". Здається, що крім співу та танцю ніхто нічого не вміє робити. І ніяких інших захоплень ні в кого нема. Ех...минули часи, коли дівчата в'язали, вишивали і т.д.

Дівчатам, звичайно, необхідно переодягатись. А ці пробіли, без сумніву, потрібно чимось заповнити. Ось кілька найстандартніших варіантів.

Варіант 1: виступ команд КВН. Цього сезону особливо відмітились команди "Вавілон" і "Труднощі перекладу". вони молодці, і цього від них не забереш, але чути одні і ті ж жарти 10 разів - це вже занадто. І відома істина, що жарт сказаний двічі автоматично стає в 2 рази смішнішим тут не спрацьовує. Порадувала команда першокурсників математичного факультету ( на жаль, моя дівоча пам'ять мене підвела, і назву я забула). Цю команду мені пощастило бачити лише один раз, мабуть, тому і сподобалось)).

Варіант 2: танець. Для тих, чия душа тягнеться до прекрасного, і кому було мало шедеврів хореографічного мистецтва у конкурсі "Мій коник".

Різноманітних танцювальних колективів не бракує. При чому різняться вони як за статевою та віковою ознакою, так і за стилем. Так що кожен може знайти щось для себе.

Дівочим колективом "Ескада" вже нікого не здивуєш. На противагу їм з'явилася "Вікторія"(які, до речі, дуже навіть непогано танцюють). Ну а у хлопців з "Fly Z" наразі нема ніяких конкурентів. І це помітно, оскільки тепер, як мені здалося, у них пропав запал.

Крім того нікуди не ділась університетська "Шовкова косиця". Ну і, звичайно внутрішньофакультетські таланти не пропускають можливості покрасуватись на сцені.

Та-а-ак....з танцями здається все... Ні! Як я могла забути про новоспечену зірку альма-матер Містера УжНУ-2007, який зі своїм танцем робота став частиною майже кожного Дня першокурсника. Він, без сумніву, майстер своєї справи, але хорошого по-трошки =).

Варіант 3:пісня. Для тих, чий слух не натішився "вокальними кониками".

Ось тут все просто як 5 копійок. Зрозвитком цифрових технологій співати тепер не обов'язково. Хоча "золотих" голосів вистачає.

Майже всюди можна було побачити гурт "Venom". Про вокал історія замовчує, але феєричне шоу вони дарують щоразу. За це їм честь і хвала.

І знову факультетські таланти, і знову половина глядачів виходить "на перекур".

Варіант 4: роздача "слонів" . З нагоди Дня студента ректорат вирішив відзначити особливо активних студентів грамотами "За активну участь у громадському житті університету". Вручення їх зайняло чимало часу на всіх факультетах.

Варіант 5: конкурс. Найчастіше героями цього варіанту стають викладачі, яким доводиться знову ж співати, танцювати, декламувати вірші, осипати компліментами одне одного. Словом, фантазія студентів безмежна, як Всесвіт.

Варіантів таких можна нарахувати чимало. але, на мою думку, не варто. Кожен сам робить висновки.

Сказаним вище нікого не хотілось критикувати чи ображати. Насправді я з власного досвіду знаю, що таке підготовка Дня першокурсника. Скількох нервів, недоспаних ночей, оббитих порогів і енергії вона коштує. Мабуть, не просто так і мені дістався такий от "слон" у вигляді грамоти "за активізм" =).

Чудово розумію, що для багатьох це єдина можливість самовиразитись і показатись світу, що День першокурсника-це свято, яке для більшості буває один раз в житті.

Саме тому, незважаючи на всю критику, щоразу сидячи в залі аплодую всьому, що відбувається на сцені, оскільки знаю як зараз тому, можливо не найкращому в світі, але артисту. Знаю як він/вона хвилюється і яких зусиль вимагає кожне слово у світлі софітів.

...Отже, дівчата у вечірніх сукнях затамувавши подих стоять в очікуванні вироку судей. І тільки одна щаслива переможиця буде з гордістю носити титул "Міс факультету"

Чесно кажучи, цього року мені було приємно спробувати себе в ролі простого глядача і подивитись на чарівне дійство з іншого, раніше невідомого мені боку.

З нетерпінням чекаю наступного року. Чергових першачків, вдалих і не дуже жартів про викладачів, тих самих фраз і шаблонів. а ще знайомств з талановитими, креативними людьми, які вносять колір і якусь родзинку в найстандартніше свято.

Ось воно щастя......

2007-12-17T11:33:00.000+02:00

Відкриваю очі, а за вікном сонце. Нехай зимове, нехай світить, а не гріє, але СОНЦЕ!!! Закриваю очі, щоб ще хоч трошки поніжитись під одіялом і чую над вухом whenever i'm down, i call on you, my friend..... Маруся!!!!!!!!! Як же приємно прокидатись разом з голосом близької людини!!! Мало того, це щастя вирішило мене провідати)!
Чай і ще дещо до чаю, мила бесіда - чудовий початок дня. Хорошого потрошки)).
Але на цьому приємності не закінчились. Навіть банальне :"Привіт! Як здоров'я?" в асі може підняти настрій.
А ще є ЮльКО, яка теж не пройшла повз)). І знову чай, і знову до чаю, і знову розмови про все і ні про що......
А ще пісенька.... дитяча наївна пісенька... яка піднімає мені настрій до неймовірних висот Een Tocht Door Donker!!!!!!!
Багато хорошого можна знайти навіть в найгіршій ситуації. І нехай температура, нехай кашель і ще купа різних малоприємних симптомів, нехай будь що, але коли є такі друзі і хоч маленька крапля оптимізму все в цьому житті буде чудово!!!
Приємно знати, що комусь ти все-таки потрібен і є люди, які тебе памятають...=))))

Фігарятко =))

...........нема слів

2007-12-16T19:45:00.000+02:00

Як же мені не вистачає тих теплих хвилин щастя! Після візиту на радіо 2 дні була шалена ейфорія. А сьогодні на мене знову напав отой злий пес депресняк... Ще й клятий бронхіт вже який тиждень не дає жити на повну і дихати морозним зимовим повітрям...
Універ - це єдине місце, де я хоча б когось можу побачити. А там тільки і чути: "Навіщо ти тут з температурою? Чому дома не сидиш?". Причина, яку всім називаю: потім не дожену. Але насправді мені катастрофічно не вистачає спілкування... Відчуваю себе відрізаною від всього світу... Сумно... Здається всі забули-забили... Звичайно розумію, що у кожного своє життя і свої турботи, але... Хочеться кричати...в надії на те, що хоч хтось відгукнеться...Та сил для цього крику вже зовсім не залишилось...
Люблю вас всіх безмежно... Скучаю... Хотілось би хоч іноді чути ваші голоси...Бачити ваші усміхнені обличчя...Чути сміх... Заходьте в гості, я вам завжди рада, редискки ви мої найкращі=))!
Може хоч тут мене почують.....

Фафаня

2007-12-16T08:57:00.000+02:00

Хочеться навчитись зберегти і перенести через осінь і зиму "радостные лучи счастья летних дней " (як писав в самих перших постах Кайфунчик) Тільки щось не виходить. Навіть не так! Виходить зовсім інакше! Буває весело,але ця радість швидше зникає.
До цього часу я збираю хоч 1 раз на місяць компанію в себе дома, ньо всі біжуть по-скоріше до рідних або засинають вже о 2й годині ночі.
Навірно , просто така пора року. Всі хочуть побути трохи самотніми і втікають навіть від самої кайфової атмосфери.
Саме цікаве, що ні в якому разі це не заважає нам збиратись разом, потім дякувати один-одному за зустріч, за тих пару теплих хвилин.

Marusya/Pensionerka

Тиса FM

2007-12-14T21:20:00.000+02:00

Ещё один день нашей бурной и бешеной жизни попрощался, оставив о себе море емоций и океан новых ощущений. Он ещё раз доказал, что нужно двигаться вперёд , пробовать себя в новых начинаниях, не бояться перемен и открывать себя миру. ПРошедший день как нельзя лучше зарядил нас оптимизмоми фактически дал пинок для дальнейших свершений.

Так вот... О чём это я? Ах да... Четверг, 19.30... Назначеное время, назначеное место. Мы с Фафаней стояли у входа в Закарпатскую телерадиокомпанию ритмично потирая носы, которые уже прихватил первый морозец. Ещё минута и, почувствовав холодные приконсновения ветра, мы заходим. 19.35... 19.38... Ждём фигуру , которая знакомым из радиоэфиров голосов скажет: "Приємного доброго вечора усім... " Ещё 2 минуты и в дверях появляется фигура - виновник этого события - Мирко. Галантно проводив нас по всем коридорчикам и закаулочкам, в конце концов мы попали в святую святых - студию радиостанции "Тиса FM", постоянными слушателями которой мы с Фафаней являемся.
Итак, мы с головой погрузились в атмосферу радио, изучили взглядом и пощупали все приспособления, микрофоны и пульты, милый светофорчик и рояль, который удивил своим находжением там. Тут нам опять напомнили тему эфира - "Интернет дневники и всё, что ними связано ". Естественно, как искушённые эксперты =) этого дела,мы с радостью делились своими впечатлениями, опытом, отвечали на вопросики и просто заполняли отведённое время весёлым треском нашей речи, инодга прерываясь для обьявления песенки или зачитания сообщений. Очень радовало, что последних было как никогда много. Так минута за минута убегало наше время в эфире. Как это ни прискорбно заметить, но в 21.00 по киевскому времени мы таки сказала "ДО свидания", сняв наушники, уже как давно прожитый факт начали прокручивать в памяти каждую деталь.
Нужно заметить, что я лично осталась довольна каждым моментом и ноткой, как-будто бы что-то новое открылось и так непринуждённо вылилось из меня, так и оставшись в тех стенах. Сделав снимки на прощание, мы сломя голову понеслись домой выслушивать рецензии и поскорее проверять счётчик посетителей на блоге. Ведь самым важным было именно популяризироватть и отукрыть широким массам нае творение. С моей точки зрения, удалось сполна. а если мы эщё дали кому-то толчок на создание подобного - так это вообще факт достойный восхищения...
Что ещё хотелось написать... Да то,что мы в полнейшем восторге и эйфории!
Возможно, выпадет шанс как-то ещё разок заглянуть в гости к нашему радио и из радиоприёмников подарить людям часточку себя и кусочек радости...

Пост писался под акомпонимент любимого радио...

2007-12-14T15:08:00.000+02:00

Сидячи чергового зимового вечора над якимось черговим захоплюючим конспектом і паралельно розглядаючи мальовничі пейзажі за вікном волею-неволею повертаюсь назад... у минуле...
Яка лірика...насправді в зовсім недалеке минуле, всього 1,5-місячної давності...У Львів. Тут, звичайно, вже багатенько про це написано, але джерело історій з життя невичерпне.
Мабуть, не буду сьогодні багато писати. Недарма ж ми ходили як кляті папарацці =). Краще дивіться фотки третього гатунку made by Sony Ericsson & Samsung. Вони як "Рафаелло" замість тисячі слів =).
"ДЗИГА" - це, мабуть, одне з найкращих місць у Львові. Затишок і відчуття тепла - от що подарував нам цей культурно-мистецький центр. А ще приємно здивувало оригінальністю меню у вигляді звичайнісінької газети і чудо-гороскоп =)

ТОЙ базар - це власне і є те місце, яке стало першопричиною нашої галеної подорожі. Для багатьох загадка що ж це за базар? Як сказали нам мудрі люди: ніякий це не базар, а Вернісаж!!! Як би не було, але це скупчення різноманітних класних штучок зі шкіри, дерева, каменів, глини назавжди залишиться для нас ТИМ базаром. А ось одна особа начепила на себе практично все, що ми там купили=)

Побачивши це скупчення голубів чомусь зразу згадалась Лондонська Трафальгарська площа.

Де, як не у Львові, можна побачити от таке чудо совкової цивілізації та ще й в робочому стані???

Вражень стільки, що можна до ранку писати, а може і довше. Так що моя вам порада: поїдьте у Львів і відчуйте все самі =)!

Дуновение ветра...

2007-12-10T23:00:00.000+02:00

Где любят нас - лишь там очаг родимый.
Джордж Гордон Байрон

Говорят, что с домом нельзя сравнить ничего! Много народных мудростей и высказываний крутятся вокруг этой темы. Каждый для себя определяет значение...
Но, по-настоящему осознаёшь всю полноту и глубину слова ДОМ, когда находишься в сотнях километров от него, в другом городе или даже стране. Именно здесь начинаешь ценить каждую мелочь повседневной жизни, всячески переосмысливать её. Душа тянется ко всему родному. В непривычном окружении ищешь нотки, отголоски дома, ловишь каждое дуновение ветра, которое может нести необычайный объём информации, чувств и ощущений. Да, дом - это не просто жилище, защита от природных непогод. В первую очередь - это состояние души. Семья , друзья, любимые и близкие люди, просто случайные знакомые-незнакомцы... Их весточка, звук голоса стирают расстояния, к сожалению, лишь мысленно... По-настоящему сильны они только в комплексе с родными и дорогими уголочками, знакомыми с детства.

Частоо гуляя по родному Ужгороду одна, не чувствую себя одинокой. Кажется, со мной живёт, плачет и смеётся,переживает и радуется каждый дом, арка, фонарный столб... Все они делятся воспоминаниями о своей-моей жизни. Они не могут надоесть, ведь для меня - это не просто холодные каменные глыбы, мастерски установленые друг на дружку и определённом порядке, для создания визуальной формы... Они - действующие лица, персонажи моей жизни, которые вместе со мной переступают ступени бытия.

Но, так же гуляя по улицам Бреста слышу лишь тишину вокруг, молчаливый
звон тишины.
Камни, арки ,фасады новых и старых домов, где жили поэты и будители, графы и графини лиш величаво наблюдают. Может быть, они замерли навеки? Хотя нет, пройдя дальше на счастивых лицах горожан начинаю читать спокойствие, умиротворение и душевную радость просто от того, что дома. Они молчаливо ведут беседу с миром вокруг, что принял их именно здесь. В груди дико начинает биться сердце, мысли летят далеко - на родные улицы, аллеи, к близким и милым сердцу... Как не хватает мне здесь свежего ветра набережной Ужа, весёлого хохота Тетральной, суеты Корзо, перезвона колоколов и далёкого знакомого голоса, который с таким трудом вытягивает из глубины мыслей возвращая к реальности не обрезав крылья ,а просто мягко и нежно словив у земли...

Герой Відня та засновник першої у Європі мережі кав'ярень

2007-12-08T22:58:00.000+02:00

Да, да, да. Там написано «briders.blogspot.com».

В общем, это я чего про кофе вспомнил… Прочитал на coffee*sponge такую вот статью про Юрия Кульчицкого.
13 августа 1684 года жители Вены спешили в первую в городе кофейню «Под голубой бутылкой» вовсе не для того, чтобы выпить чашечку кофе – непривычный аромат горького на вкус нового напитка им тогда не понравился. Горожане хотели увидеть легендарного хозяина кофейни, спасшего Вену от недавнего нашествия турок. Этим бесстрашным героем, удостоенным титула почетного гражданина города, был украинский казак Юрий-Франц Кульчицкий. Каждого посетителя он радушно встречал у входа, спрашивая по-украински: «Як справи, братику-серденько?» (знаменитое с тех пор «братику-серденько» до сих пор бытует в речи жителей Вены).

Родился Кульчицкий в 1640 г. в с. Кульчицы (Самборский район Львовской обл.), с 1660 г. жил с козаками в Запорожской Сечи. В конце 1660-х годов попал в плен к туркам, где глубоко изучил турецкий язык и культуру. После освобождения из плена перебрался в Вену. В решающий момент осады Вены турками в 1683 г. Кульчицкий, переодевшись в турецкую одежду, прошел вражеские кордоны и привел войска союзников на помощь осажденному городу. В 1684 г. получил титул почетного гражданина Вены. В награду попросил отдать ему захваченные у турков 300 мешков с кофейными зернами.
Фактически Юрий Кульчицкий стал одним из первых непризнанных классиков рекламы. Он лично пропагандировал кофе, разнося его по улицам города в турецких одеждах, изобрел рогалик, который венцы съедали в отместку туркам, а в 1684 в Вене издал книгу своих мемуаров, сразу ставшую бестселлером в Европе.

13 августа 1684 г. Кульчицкий открывает первую кофейню в Вене. Украинец адаптировал турецкий кофе к европейскому вкусу, добавив в него сахар и молоко и создав знаменитый «кофе по-венски» - напиток, завоевавший всю Европу.

В 1862 г. именем Кульчицкого названа одна из улиц Вены, а в 1865 г. ему установлен памятник. Указом императора Юрий Кульчицкий был пожизненно освобожден от уплаты налогов.

Герой Вены и основатель первой в Европе сети кофеен умер 20 февраля 1694 г. Похоронен с почестями на центральном кладбище Вены возле собора Св. Стефана.

Честно говоря, прочитав, был поражен. Чем вам не Герой Украины? Загляните по ссылке, там еще много чего найдете.

Love is...

2007-12-05T17:07:00.000+02:00

Группа исследователей задавала детям от 4 до 8 лет один и тот же вопрос: "Что значит любовь?" Ответы оказались намного более глубокими и обширными, чем кто-либо вообще мог себе представить.
_________

Когда моя бабушка заболела артритом, она больше не могла нагибаться и красить ногти на ногах. И мой дедушка постоянно делал это для нее, даже тогда, когда у него самого руки заболели артритом. Это любовь. Ребекка, 6 лет

Если кто-то любит тебя, он по-особенному произносит твое имя. И ты знаешь, что твое имя находится в безопасности, когда оно в его рту. Билли, 4 года

Любовь - это когда ты идешь куда-то поесть и отдаешь кому-нибудь большую часть своей жареной картошки, не заставляя его давать тебе что-то взамен. Крисси, 6 лет

Любовь - это то, что заставляет тебя улыбаться, когда ты устал. Терри, 4 года

Любовь - это когда моя мама делает кофе папе, и отхлебывает глоток, перед тем, как отдать ему чашку, чтобы убедиться, что он вкусный. Дэнни, 7 лет

Любовь - это когда вы все время целуетесь. А потом, когда вы устаете целоваться, вам все еще хочется быть вместе и разговаривать. Это как у моих папы и мамы. Когда они целуют друг друга, они выглядят как единое целое. Эмили, 8 лет.

Любовь - это когда ты говоришь мальчику, что тебе нравится его рубашка, и он носит ее потом каждый день. Ноэль, 7 лет.

Любовь - это когда мама видит папу потным и грязным, и все равно говорит, что он красивее, чем Роберт Редфорд. Крис, 7 лет

Любовь - это когда твой щенок лижет тебе лицо, даже после того как ты оставила его в одиночестве на весь день. Мэри-Энн, 4 года

Когда ты любишь кого-нибудь, твои ресницы все время взлетают и опускаются, вверх-вниз, а из-под них сыплются звездочки. Карен, 7 лет

Если ты не любишь, ты ни в коем случае не должен говорить "я люблю тебя". Но если любишь, то должен говорить это постоянно. Людизабывают. Джессика, 8 лет
_____

Ну, и наконец - автор Лео Баскаглиа однажды объяснил смысл этого опроса. Целью его было найти самого заботливого ребенка. Так вот, победителем стал четырехлетний малыш, чей старенький сосед недавно потерял жену. Увидев, что мужчина плачет, ребенок зашел к нему во двор, залез к нему на колени и просто сидел там. Когда его мама спросила, что же такого он сказал соседу, мальчик ответил "Ничего. Я просто помог ему плакать".

Привет из Бреста))

2007-12-05T13:46:00.000+02:00

Ви не ждали, а это действительно я! ЮльКО!!!!!! Та классно - наконец-то нашла в Бресте интернет и вот сижу в стране советских пережикко за реальным компом)) О всех тяжких расскажу потом, ведь времени-то в обрез. А сейчас просто выражу восхищение таким времяприпровождением -ведь всё, что я здесь делаю - это тренируюсь, ем, сплю, тренируюсь.... и так до бесконечности. Сил на большее не хватает:) Но если б вы знали, какой кайф так вылаживаться и уставать, особенно когда с тобой вылаживаются и устают олимпийские чемпионы. Сегодня вот , например, бегала с Юлией Нестеренко - олимпийская чемпионка Афин 2004 в беге на 100м. А потом купила у неё тренировочную форму - так что вот какая мне честь. Юля - Очень приятный и миоый человек, и смотря на неё стыдно не делать ничего - поэтому пашу и оставляю все силы на дорожке и в зале. Приеду я в воскресение, всех вас увижу и поцелую, расскажу много интересного и восхитительного, просто погуляю и посплетничаю, обниму и неотпущу. Вы - это единственное, чего мне здесь действительно не хватает;-)

Ваша ЮльКО

Блондинку не видели?

2007-12-01T23:12:00.000+02:00

…Да, да, да! Я в курсе, что девчонки вы продвинутые). Но если вдруг перекраситесь, не забудьте перечитать «Советы женщинам, пользующимся ICQ».

Мне, например, вот это предложение много чего напомнило. Знакомо?

…Периодически кто-либо из пользователей ICQ отправляет всем своим контактам сообщение, в котором просит разослать его дальше (эффект "лавины" или "снежного кома"). Чаще всего это откровенно глупые "письма счастья", которые только раздражают…

Танець, як привiд для подорожей

2007-12-01T11:52:00.001+02:00

Нежные линии, божественные прыжки, изящные неподвижные стойки призваны рождать в танце такое универсальное существо, у которого нет ни лица, ни тела, но которое обладает силой, временем и уделом, которому даны жизнь и смерть; которое, собственно, и есть не что иное, как жизнь и смерть, ибо желание, если оно разгорелось, не знает ни сна, ни минуты покоя.

П. Валери, «Душа и танец»

Час пливе день за днем і життя не стоїть на місці.

Цими днями мені випала унікальна можливість відвідати столицю. І не заради чергової банальної екскурсії, а заради Мистецтва. Так, саме мистецтва, а саме чи не найдревнішого його виду - танцю.

Мабуть, зі сказаного вище мало що зрозуміло. Тому спробую внести ясність. 23-27
листопада у м.Києві проходив ІІІ тур ІІ Всеукраїнського конкурсу хореографічного мистецтва ім.П.П.Вірського.
*довідка: П.П.Вірський - найвидатніший хореограф України. Конкурс, названий на честь нього, являється найпрестижнішим з тих, які на даний момент проводяться в Україні.

Отже, перемігши на місцевому та регіональному конкурсах, ансамбль "Джерельця Карпат" ( і я в тому числі) вирушає підкорювати столицю. На пероні залишаються всі провожаючі, а потяг везе юних артистів назустріч новим перемогам.
Про дорогу і говорити нічого. В товаристві давніх друзів час летить непомітно, і ось Золотоверхий зустрічає нас.
Безкінечні київські пробки не зіпсували загального позитивного враження.

День конкурсу був занадто метушливим і нервовим. Хоча досвід взяв своє і у найвідповідальніший момент, зібравши всі сили в кулак, ми все-таки показали на що здатні.
Наступного дня для нас гостинно відчинила свої двері Національна опера України. Саме ту відбувся гала-концерт за участю кращих з кращих.
Приємною несподіванкою став візит новоспеченої зірки для широкого загалу, і давно "свій" у колі хореографів - Г.М.Чапкіс.
Нам пощастило бачити перше відділення концерту з залу. Видряпавшись на найвищий ярус балкону і присівши на сходах, поряд із студентами Київського національного університету культури і мистецтв. Затамували подих і..... завіса піднялась, а нас поманив за собою чарівний світ танцю...

І ось він - момент істини - оголошення переможців. Ми - третi серед 105 найкращих колективів України. А це неабияке досягнення.

Друге відділення. Після декількох давно знайомих нот впевнено ступаєм на сцену, даруючи частину себе київському глядачеві. Оплески залу, квіти, світло софітів, все змішалось в одну кольорову картину, а серце переповнювала радість і гордість.

Ми змогли!!! Попереду нові перемоги!!!

Если у вас есть книга и блог

2007-11-27T16:20:00.000+02:00

1. Взять ближайшую книгу.
2. Открыть на странице 123.
3. Найти третье предложение.
4. Поместить оное в своем блоге вместе с этими инструкциями.
* Не пытайся выбрать книгу, возьми ту, которая ближе других в данный момент.

Показалось мальчишке — графу, герою и гордецу, наследнику знатного рода и тысяч десятин черниговских черноземов, что прокатился над полем смерти и славы глумливый смех…

Юрий Иваниченко. «В краю родном, в земле чужой»

A little bit of lyrics...

2007-11-25T21:12:00.000+02:00

Love is rare... It makes us enjoy the life and be afraid of it. It forces us to laugh in the face of death and causes our cries...
It is like wind in the calm summer field — brings rescuring coolness and breath of fresh air, then blend our thoughts, feellings, tastes, our souls and makes us choke.
It forces us to change...
Love overthrows everything, it overthrows ourselves. It is the power to destroy and to build...
It is walking through times, centuries, epochs, passing and endowing every fraction and entity. It doesn't matter who are you, where are you, what are you going to be...
It can come and capture in its sweet and harsh captivity...                                But love ir still rare...

                                                    Loving...

                                                                                                                     .... Yul'KO

Як Ми ДеНь СтУдЕНтА СВяТкУваЛИ...

2007-11-18T15:03:00.002+02:00

Ні для кого не секрет, що 17 листопада є не лише днем Тетяни, аале ще й веселим святом найпрогресивнішої частини суспільства - Днем студента та студенства. Ані заметіль, ні дощ, ні мороз, вані інші сили неба та землі не можуть змусити студента не святкувати та забути про своє професійне свято. Зазвичай порядне святкування рядового студента не обходиться без чарочки-другої суміщі, що містить і собі певну кількість градусів пана Цельсія. Вона зігріває внутрішні органи ,змушує заплітатись язик, надає світу рожевих відтінків, присмак щастя та вседозволеності.
ваші покірні Брайдерзи не стали виключенням та не могли знехтувати такою подією. Вирішивши обійти своєю увагою всі диско-клуби через їх відверту перенасиченість щасливими святкуючуми, ми рушили в обхід милих та цікавих закладів міста. Проінспектувати своїм "обєктивним" оком встигли ми ряд закладів,  серед яких зустрічались відомі назви.
           "Снек", де гаряче п'янке червоне вино закрутило голову своїм солодким і трохи терпким присмаком та ароматом, наповнило кров приємним теплом, надало відчуття задоволення життям. Колоритна обстановка навкруги з вже повними свята лицями не давала нам змоги залишитись надовго. Тому ми рушили...
Темними вуличками, повз старовинні будівлі, набережними, добрели до Петефі, заглянули і удостоїли своєю увагою славнозвісне "Беламі", а далі зробили піт-стоп в маленькому і ліричному "Міс Грінвіч". Тут аромати смаженої піци, кави, чаю та атмосфера європейської витонченості та кокетливості віднесла кудись далеко. враження було, що ми десь в Італії ,а за вікном на нас дивиться Колізей... Звичайно ж , вийшовши на вулицю не побачили ми жодного творіння італійської архітектури, але,
не сильно засмучені тим, потьопали далі.
Легкий мороз, що почав керувати в природі грайливо пощипував обличчя, холодний вітер намагався щосили пробратись під теплий одяг та примушував тіло ціпініти, пробираючи до самих костей. Одностайно було прийнято рішення про те, щоб знайти схованку десь в теплі. Теплим та комфортним виявився не раз тут оспіваний (див. архів) "Deep", де колоритна, емоційна музика, своєрідний інтер'єр в дусі шаманів та індіанців майя,
  смак запашного чаю на губах остаточно відкинули від реальності.
посидівши добру годинку чи-то й більше, насолодившись нашим вечірнім рейдом, завітали до Марусі, де у скромному жіночому колі продовжили святкування теревенями про життя-буття студента сучасності з усіма цого недоліками та грандіозними плюсами та радощами, які безумовно залишаться в памяті, як най гаміливіші та безтурботливі, сповнені пригод роки юності...
А потім, десь під ранок, мій напівсонний мозок почав видавати умовиводи та роздумовувати на тему свята, аналізувати його. Єдиним, що памятаю зараз і,що можу підкреслити - вечір видався на славу! І був чарівний саме тому, що був НЕ ТАКИЙ... В колі близьких і людей, що постійно змінювались, додаючи колориту та вражень, а особисто для мене асоціювались з населенням далеких островів та земель, яке в своїх гаванях дружньо та з величезним ажіотажем зустрічає корабель з мандрівниками...

                                                                                     Ваша ЮльКО

У тексті використана прихована реклама, звичайно не задекларована ніде=)

Coffe cup.

2007-11-18T13:17:00.000+02:00

1, 2, 3, 4, 5 — Хроники покорения Львова. Ну, это для тех, кто все-таки пропустил этот знаменательный этап части нашей веселой компании. А вот чем они все же не похвастались. Маленьким таким подарочком, которым я очень горжусь и дорожу. Специально для любителя кофе и своеобразных, неповторимых городов. Специально для меня.

Это не «Наша Ряба»!

2007-11-16T17:40:00.000+02:00

П.И. Чайковсикй

2007-11-15T23:14:00.000+02:00

«.... Искусство — загадка!», сказал когда-то Эдвард Григ . Да и мы сами себе не раз и не два в этом признавались смотря на полотна известных художников, наслаждаясь полётом человеческой фантазии в архитектурных творениях, краем уха или взахлёб слушая музыку Баха, Моцарта, Листа, Бетховина, Чайковского... Каждый раз, когда тянули руку к прекрасному, были оттогрнуты невидимой силой, которая принуждала и толкала двигаться вперёд, вдогонку за загадкой, в поиске ключа...Как Буратины из известной детской сказки мы ищем ключ от прекрасных дверей вечности, ведь искусство — вечно!
В этой бешеной погоне за недосягаемым мы снова сделали шаг вперёд. Ключ к загадке искусства показался как разис на горизонте вместе с афишами на затёртых досках объявлений : «БАЛЕТ!!!! Лебединое озеро. П.И.Чайковский». Этот шедевр мирового значения в нашем городке!
Купив за месяц или больше (никто не помнит точной даты) билеты ,жили в предвкушении и трепетном ожидании. Пред глазами всплывали и порхали балерины в невироятных пируэтах, очерчивая небывалые па. Дамы с театральными биноклями, в вечерних нарядах и мужчины во фраках, словно сошли со страниц древних книг. С трепетом и небольшим конфузом подбираю гардероб, чтоб соответствующе выглядеть в обществе ценителей прекрасного и сооискателей волшебного ключа.
День премьеры настал... При входе в зал скромного, как бы провинциального театра неувидела дам в платьях, мужчины во фраках тоже расстворились... Но я их чувствовала и они буяли в моём воображении. Звонок... Ещё один... Гаснет свет...
В зале всё затихает и только хрустальные звуки музыки Петра Иллича Чайковского разливаются по залу, мило щекотя слух, играя с воображением. И вот он долгожданный момент — занавес поднят и на сцене пред зрителем предстали юные балерины в пушистых платьях, которые, как маленькую девчонку унесли в сказку, усадив на тёплые и мягкие крылья фантазии.
Три акта — как один миг, вспышка, всплеск, хлопок. Пух! - и всё! Но в этот миг прожита вся жизнь принца, эго прекрасной возлюблиной Одетты и злого колдуна-разрушителя. Как и в каждой доброй сказке ,добро возвысилось и разбило на осколки планы злопыхапеля. Коварный умысел был раскрыт. Не могли не восхищать плавные парящие движения балерин и балерунов, которые творили сказку своими ногами, мимикой ,чувствами и душой, выликой на помосты сцены. Тут-то и понимаешь, что правы великие мира сего ,что поведали истину - «Жизнь коротка, искусство бесконечно.» Па, ПА , ещё одно, пируэт зо пируэтом и... занавес опущен. Крики «БРАВО!», аплодисметны, восхищённые лица. Выход. Окончание сказки. Начало жизни. Опять только краем пальца ,вскольз дотронулись или скорее почувствавали веяние истины, вечности и загадки искусства...

После лирики и милых слов хочется заметить, что безмерно горды собою мы: писака — ЮльКо, Фафаня, Мурзик, Маруся. Ведь в очередной раз вытащили себя на собитие неоднозначное и небанально-каждодневное. Не смотря на помарки или оплашности танцующих, плохое звучание, ужасающее и кричащее о помощи состояние сцены драмтеатра, мы остались полностью довольны. Постовили в известность и подвергли волне впечатлений всех знакомых и случайных прохожих, прям вынесли искусство в массы. Надеемся, что не последний раз-то выбрались и с нетерпением ждём новых приездов высокого и неочень искусства ,а также презентаций местных дарований.

Красота спасёт мир...

Ваша ...ЮльКО

КаВа-ЧаЙ =)

2007-11-12T10:52:00.000+02:00

Перший вечiр роботи «Iнтернет-Кав'ярнi»
У нашої скромної компанії склалась чудова традиція - тішити себе чаями-кавами в кав'ярнях нашого міста. Приємно радує, що таких закладів стає дедалі більше.
Не перестаю дивуватись людській фантазії.
Кав'ярні - не рідкість, а інтернет-клуби - ти мбільше. А от 2 в 1 - це справді щось нове. Так! Саме 2 в 1 - інтернет-кав'ярня "coffee.net"
Для деяких представників роду людського це справжня знахідка! Улюблена кава-чай, та ще й купа інформації! Плюс до всього мила, майже домашня, атмосфера і привітний персонал.
Не знаю чи реклама є прерогативою нашого блога, але про цей заклад справді хочеться розказати і повернутись туди ще і ще раз, що ми з успіхом і плануєм робити =)

Депрес...

2007-11-11T15:46:00.000+02:00

Осінь... Купа жовтого листя шелестить під ногами і життя ніби чудове. А насправді все зовсім не так... Осінь - це дощ, який сірою завісою розмиває всі фарби, відгороджує від світу, заповнює найдрібніші шпарини душі. Після нього оте листя, яке мило шаруділо, перетворюється на незрозуміле місиво... Зникає все... все, що тішило своєю незвичайністю, оригінальністю...все, що допомагало жити, а не існувати...все, що наповнювало кожен новий день сенсом...
Осінь - це краса. І вона має свою ціну - самотність. Здається, авколо ті самі люди, але їх не видно за безкінечним шаром теплого одягу. вони все такі ж близькі і рідні, але в той же чай неймовірно далекі... Осінь стає бездонною прірвою...
Дощ... Вже зовсім не такий теплий як літом. Він боляче б'є по всьому чого торкається. Але тільки в ньому можна сховати свої сльози...Тільки він поплаче разом з тобою, не задаючи зайвих запитань...
Ось така вона, нікому невідома, інша сторона моєї оптимістичної натури....

Ваша вічна оптимістка

Життя – це посмішка, навіть коли по щоках течуть сльози….

2007-11-08T14:55:00.000+02:00

Мабуть, нема зараз фрази, яка б краще описала мій теперішній стан. Потрохи падають мої рожеві окуляри і разом з холодами природними приходять і холоди душевні.

Кажуть, що все в цьому світі іде по спіралі, а мені іноді здається, що по замкненому колу, з якого неможливо вирватись… Кожен день схожий на попередній як дві половинки апельсина (так, саме половинки апельсина, а не краплі води… навіть тут мені хочеться більше кольору).

Щодня в той самий час виходжу на зупинку (лише іноді дозволяючи собі маленьку радість проспати першу пару) і бачу ті ж самі обличчя. Хоча ні… обличчя може й різні, а от вирази їх однакові. Кожен сидить в своїй маленькій шкарлупі, не впускаючи туди більше нікого, і сам не виходить. Натягує на обличчя маску байдужості і живе… ні! Не живе, а існує, переконуючи всіх і кожного, що так йому добре. Заспані, з самого ранку злі і агресивні, сірі люди… А світ насправді не такий! В усякому разі хочеться вірити, що не такий.

Їх дратує, лякає і насторожує незрозуміле, все те, що виходить за рамки сприйняття чи то обмеженого світогляду. Кожен озирається на інших, робить те, що велять норми моралі і ще чогось там. Люди перетворюються на соціальні об’єкти, керуються стереотипами, забуваючи жити для себе.

Вороже сприйняття «інших» чи то «інакших» людей. Дивна реакція на представників різних субкультур. Та що говорити про субкультури, якщо і звичайні речі незвичайних кольорів сприймаються як щось «не таке».

А може хтось просто не хоче бути частиною отої сірої людської маси? Хоче залишатись особистістю з власною, ніким ненав’язаною думкою, зі своїми поглядами і переконаннями…

Йдучи по місту час від часу помічаю посмішки на обличчях незнайомих перехожих. І неважливо чим викликана посмішка, головне, що вона є, і від неї стає тепліше на душі.

Я хочу більше кольору в цьому світі!!! Саме тому щоранку одягаю яскраво-блакитний плащ і з посмішкою виходжу з дому. Іду назустріч сірій похмурій масі, розмальовуючи її хоча б в своїх думках. І не важливо виспалась чи ні, хороший настрій чи поганий, хвора чи здорова, закохана чи з розбитим серцем, щаслива чи вбита горем… Блукаю кольоровою плямою між буденною сірістю, сміюсь в обличчям проблемам і труднощам. Адже посмішка – це єдине, що я можу подарувати всім без винятку.

Все в руках людини, тому їх треба мити частіше. А світ нудний для нудних людей. Тому кожна, хоча б трохи яскрава подія – це ковток свіжого повітря, який дає наснагу і сили для нових маленьких і великих перемого.

Посміхнись світу і він посміхнеться тобі!

Я посміхнусь тобі, ти посміхнешся мені, ми посміхнемось всій Землі!!!

Якщо навколо все темне і чорне,

Значить ти заснув і завтра буде добре!!!

Ваша вічна оптимістка

2007-11-06T21:46:00.000+02:00

А теперь небольшая просьба, что ли. Не знаю как это окрестить... Просто излагаю своё желание в електронной форме
на данной страничке.

Друзья и гости наши, убедительно прошу вас принимать всяческое
активное участие в популяризации и разработке блога.
НЕ забывайте оставлять свои комментарии, по которым мы
сможем определить отношение к нашей , с позволения сказать, работе.
Нам будет очень приятно видеть, что то , что мы делаем ещё кому-то , кроме нас, приносить удовольствие=)

Спасибо за понимание и поддержку...
(с) Брайдерз