Екзальтація?!?!?!

Екзальтація?!?!?!
Ось так! минув ще один денб нашого шаленого життя. Поправка - для одних минув, а для інших, напевно, лише починається. Можливо, у когось попереду бурхливі нічні пригоди, про які потім і не захочеться згадати, або ті, яких будеш жадати знову і знову ,щомиті, щохвилини... Так=) Але для мене день уже підбіг чи-то підстрибнув до свого логічного завершення. Не дуже-то й здійснилось усе ,чого так жадала і омріювала в думках. Але я задоволена! Як той слон - щаслива і сповнена позитивного передчуття дня наступного. (Завжди цікаво мені було - чому саме слони щасливі, чим виділяються вони з величезної варіації видів фауни і флори?) ну так ось я від ліричного до буденного - хочу розказати вам про чудові новини з життя Брайдерзів - нові теорії та відкриття нашої чудової компаши, а зокрема Фафюлі (Фафані і вашої покірної слуги ЮльКО).
Так от... День не віщував, а просто кричав про свою неповторність та винятковість з самого ранку, тобто години так з сьомої, коли зазвичай з сонним виразом обличчя, синяками під очима я вибираюсь з хаточки. Зазвичай... Сьогодні я ще в напівсні ніжилась в ліжечку. Усвідомлення необхідності підіймати свої органи прийшло після 3 дзвінка будильника. Добре! Встала! Далі.. Пропустила з джентельменськими манерами і величезним успіхом всі маршрутні таксі та пазики нашого міста. Без сумніву, запізнилась на пару, яка і так нічого хорошого, тобіж цікавого не віщувала, безумовно щаслива сіла за партуі з радістю у все тих же штанях знайшла конспект. Відкрию таємницю - особливим цей день був в більшості з приводу свята - УНІВЕРСИТЕТСЬКОГО КРОСУ. Тому з самого ранку, приймаючи поздоровлення за придумані кимось перемоги та неіснуючі трофеї, я літала на якихось хмаринках далеченько від Землі-неньки. Ну от... але щастя мого існування було б не повне якби позитиву та незрозуміння та загадковості не внесла наша милесенька Фафаня. Вона в кооперації зі своєю викладачкою, про яку, на жаль, я знаю мало , (тому це інша не менш захоплива історія) вивела пояснення, а заразом поставила діагноз нашій нестандартній та шокуючій іноді поведінці. Виявилось, що проявом нашого характеру є ЕКЗАЛЬТАЦІЯ. Не буду вас вантажити цими термінами, лиш скажу, щоб зрозуміти його суть - варто глянути в наш бік. Так - це саме і є термін-виразник безпричинних радощів та безмежного дуркування, незрозумілого оточуючим, але незамінимого для нас. Так от. ПІсля такого жити стало ще веселіше та легше на душі. Виявилось, що ми не одні у Всесвіті та маємо цілком наукове підгрунтя для діяльності. А ВИД-ТО ВИМИРАЮЧИЙ!! Рятуйте і цінуйте нас!
Після того, як я з успіхом та оваціями здолала дистанцію на лоні природи в рідному парку - пішла домі. Там зустріла Фафаньочку. Ні, ви не подумайте, що прям так і зустріла, ні! Просто співставивши факти запропонувала чайну церемонію під акомпонування радіостанції "Тиса". Так от тут ми ще раз довели, що не зря ми Брайдерзи, а тим пачеЕКЗАЛЬТАЦІЯ Брайдерзи. Відірвались ми на повну. Були і танці, були і співи.. Шкода лиш вино рікою не текло, чи що там у казках зазвичай - медовуха?!?!?!?! Ну от я вам скажу, що для нашого "театру" і глядачі не потрібні - самі шуткуєм і самі ж втілюєм реакцію на них в життя. А життя вирує... тут і розумієш, що тобі потрібне в житті насправді - люди , які тебе розуміють...
але це вже зовсім інша історія... інший розділ.... Пішла спати , і прощатись з цим шаленим сповненим просто невимовних позитивних емоцій днем, де переплелось все, що лиш може бежети щаслива людина. А на даному етапі мого життя такою є я - щаслива ЕКЗАЛЬТАЦІЙНА людина!!!!!