Рай на землі

Приємно, що нас читають люди, що живуть далеко від нашого улюбленого Ужгорода... До всього написаного раніше хотілось би додати ось що:



Це насправді рай на землі. Приїжджайте, щоб побачити все на власні очі. Екскурсія гарантована ;)

Поезд...

Как-то не естественно ярко жёлтым светом горела Луна. Она бросала на мир таинственные блики, создавая устрашающие тени, что лиш вобуждали воображение... 
Поезд, словно подталкиваемый сонным голосом диктора, лениво покинул перон. Он тянулся
сквозь кромешную тьму играя на земля переливами огоньков , что ритмично просачивались сквозь немытые стёкла. Словно в коконе, закутаный грязью, железный великан не хотел елиться своим теплом и светом с миром вокруг. А, может, то был предлог, чтоб вдруг не разбудить,
не потревожить...
Поезд катился всё дальше и дальше и лиш оставлял позади себя тягучую чёрную тень на  чёрном фоне ночи...

Осінні пригоди

Сидячи чергового зимового вечора над якимось черговим захоплюючим конспектом і паралельно розглядаючи мальовничі пейзажі за вікном волею-неволею повертаюсь назад... у минуле...
Яка лірика...насправді в зовсім недалеке минуле, всього 2-місячної давності...У Львів. Тут, звичайно, вже багатенько було про це написано, але джерело історій з життя невичерпне.
Мабуть, не буду сьогодні багато писати. Недарма ж ми ходили як кляті папарацці =). Краще дивіться фотки третього гатунку made by Sony Ericsson & Samsung. Вони як "Рафаелло" замість тисячі слів =).
"ДЗИГА" - це, мабуть, одне з найкращих місць у Львові. Затишок і відчуття тепла - от що подарував нам цей культурно-мистецький центр. А ще приємно здивувало оригінальністю меню у вигляді звичайнісінької газети і чудо-гороскоп =)





ТОЙ базар - це власне і є те місце, яке стало першопричиною нашої галеної подорожі. Для багатьох загадка що ж це за базар? Як сказали нам мудрі люди: ніякий це не базар, а Вернісаж!!! Як би не було, але це скупчення різноманітних класних штучок зі шкіри, дерева, каменів, глини назавжди залишиться для нас ТИМ базаром. А одна особа начепила на себе практично все, що ми там купили=)


Побачивши це скупчення голубів чомусь зразу згадалась Лондонська Трафальгарська площа.



Де, як не у Львові, можна побачити от таке чудо совкової цивілізації та ще й в робочому стані???



Вражень стільки, що можна до ранку писати, а може і довше. Так що моя вам порада: поїдьте у Львів і відчуйте все самі =)!

Тема: Ужгород

товарняк
містЗайшла подивитись профіль однієї дівчини і найшла там в інтересах "слушать поезда". Відразу до неї проснулась симпатія.
Для тих,хто не в курсі - обажаю слухати стукіт тієї механіки. А ще, коли починає тормозити....ннн да. Ті високі ноти........в деяких людей на вокзалах лиця перекошуються,а я ловлю кожен звук.
Пам'ятаю провела одне літо за Спартаком. Хто не знає, там прекрасна запущена місцевість, тече річка і колії недалеко. Я могла довго дочікуватись товарняка і потім балдіти від перестуку 40-50ти вагонів. Якщо не полінитись можна перейти на другий берег по мостику,який являє собою запушені рельси...
Оце було літо!...

Роки ідуть...=)

Можливо те, що я зараз пишу не зовсім відповідає формату нашого блога. Але пишучи про своє життя не можу обійти стороною сьогоднішню подію...
6 років тому з'явилась людина, яка поступово займала в моєму серці все більше місця, яка щодня приносить купу клопотів, але в той же час наповнює буденну сірість кольором, яка часто вередує, але, тим не менше, залишається для мене чи не найдорожчою в світі...
Саме 6 років тому з пологового будинку привезли білосніжний "конверт", в якому беззубо посміхалась нова людина.
Сьогодні День народження у мого найкращого в світі брата =)!!! Сподіваюсь з нього виросте щось путнє =)

..................................................................Фафаня

Тема: Ужгород

клікнітьЦя фотька змусила переоцінити мої погляди на скульптури і пам'ятники Ужгорода. Хто не знає її, той повірить, що там сидять 2є людей. Насправді це скульптура Бокшая і Ерделі - одних з творчих людей Закарпаття,що міняли його в кращу сторону.Бiльш за все радує гармонія між Альпінарієм,  їх присутністю і подіями за межами парку.
Велике спасибі невідомому фотографу

Маруся

От улыбки хмурый день светлей....

Это ведь совсем не трудно....=). Улыбайтесь чаще!!!

І знову БОБІК =)

Хто наклав у бобік?
Невже це я наклав у міліцейський бобік?
Хто наклав у бобік?
Страшно признатися, наклали у міліцейський бобік.

Нас спіймали патрулі,
Ми лежали на не холодній землі.
Мій каріфан образи не стерпів,
Він не стерпів.
І тихесенько у бобіку присів,
Він присів.
Я повторюю,
Тихесенько у бобіку присів.

Сержант питав:
Хто наклав у бобік, придурки?
Наклав у мій новенький бобік?
Ну хто наклав у бобік?
Я ж вас ще не бив!
Наклали в мій новенький бобік!

Нас не любив патруль цей вже давно,
For what I don\\\\\\\\\\\\\\\'t know.
Ми тричі вже сиділи на губі,
А для богєми, нєт не так собі.
А для богєми, для еліти,
Це не так собі.
Я вам кажу.

Я не клав у бобік, товаріщ майор.
Ну нaфіга воно мені нада?
Не клав я в ваш бобік!
Це я наклав у бобік!
Дєвчонкі поєхалі с нами!
Я триста раз наклав у їх бобік!

Нам знову закортіло заманухи,
Дімон вже спить, а Сагамонов припух.
Вирішили слати двох Андрюх,
А в патруля триклятого неначе нюх.
А в патруля, ой бля, триклятого неначе нюх.

If I am guilty I will pay...

Снова родом из детства...

Очередная статья про детство в нашей почти взрослой жизни. Почему-то эта тема очень возтребоная именно в нашем дневнике. Скорее всего причиной является то, что каждый из участников нашего «сообщества» является ребенком и , что характерно, не очень глубоко в душе. Мы не стараемся подавить в себе маленького весёлого человечка вечно пляшущего под весёлую мелодию жизнь. Именно он не даёт нам хмуриться и обижаться подолгу, заставляет тщательно искать самые положительные и светлые стороны...
Но, не смотря на всё вышесказаное, мы не в праве играть со временем, не можем мы также и остановить его, заставить бежать «в обратку». Вот поэтому периодически наступают моменты ужасного осознавания действительности, минутной грусти за безмятежностью и порой хождения под столом без приложения каких-либо сверх усилий. Особенно остро сдавливает ком в горле, когда так случайно наталкиваешься на предметы, маленькие детали, родом из детства: игрушки, конфеты, одежда, наклейки, фантики и прочая дребедень. Вот и сегодня, младшая сестрёнка с намерением что-то показать притащила на кухню иторжественно вручила нам в руки некий тёмно-синий альбом... Не знаю,что чувствовала Фафаня,(ведь для неё он был новым) ,а меня накрыла невидимая волна воспоминаний, почувствовалось тепло в душе. С захватом я начала рассказывать о происходжении его. Но , по порядку...
Наверное, каждый из нас в детстве собирал что-либо. На пике популярности в то время находились ФАНТИКИ: маленькие картинки с тематическими рисунками. Также собирались KinderЫ ( в которых тоже были фантики!!!). Вот именно они и находились в синеньком альбоме для марок. Мы с Фафаней окунулись в бурное изучение картинок ;-) Барби ,Микки-Маусы и прочие обитатели мультяшек... Эх... как они далеко... Но, полистав странички альбома, мы не могли не поделиться с вами нашими сокровищами. Вот они! Присмотритесь,а вдруг на картинке ниже и вы найдёте кусочек детства...

ще раз про таланти =)

Канікули - це така чудова пора, коли робиш все, що хочеться. Але настає такий момент, коли вже просто нема чим зайнятись.... І тоді підключається безмежна фантазія, яка видає все нові, і нові ідеї. Часом безглузді, часом геніальні.
От недавно накрила хвиля рукоділля. Причому досить серйозно накрила. Спочатку ставились до цього захоплення скептично, і думали, що через місяць закинем-забудем. Але не так сталось. Хоча, можливо, згодом так і буде.
А почалось все одного літнього дня, коли сидячи на кухні вчились плести зі шкіри. Тепер з посмішкою згадуються супер-схеми =). Ось такі:


Результатом яких були приблизно такі от творіння:



Потім прийшла пора ниток. Яка не пройшла до сьогоднішнього дня. Поки що нічого супер-цікавого зробити не вдалось. Все просто і ясно. Ось дещо із наявних на сьогодні робіт:



А хотілось би досягти успіхів таких, як тут: 1, 2, 3, 4.
Cподіваюсь вистачить терпіння і ентузіазму =).

А ще згадуються різні штучки з бісера, яких колись теж немало зробилось... Ось одна з них:



Приємно час від часу зайнятись чимось таким...

Дождь...

Дождь... В тот день он с самого утра заливал улицы. Это из-за него в праздничный день улицы были пусты и одиноки. Случайные прохожие, которые по воле судьбы и случайных обстоятельств вынуждены были с ним столкнуться бежали, прочь, плотно закутавшись шарфами, подняв воротники, скукожившись. Они старались как можно дольше сохранить тепло, что ещё лениво тянулось шлейфом с уютного дома...
Ты сидела у окна, как это часто бывает в дни безделия и скуки. Дождь неистово барабанил по железному подоконнику выбивая непонятную дродь. Сонная земля старалась захватить как можно больше влаги, но похоже не была готова к такому наплыву, поэтому покорно покрывалась всё новыми и новыми заплавами воды.
Полусонная ты вглядывалась в туман, что густой тепеной окутал всё вокруг, пыталась разглядеть очертания соседних домов ,улицы, поля, которые привычно с самого детства ютились под окном. Но тщенно... Страное ощущение зыбкости мира вдруг поситило сознание. А что если вдруг?.. Хотя, нет. Не может быть. Ты с детства росла прагматиком. Волшебный мир не был чужд, но ирреальность отталкивала. Поэтому и сейчас ты просто отгоняла нахлынувшие ощущения... Подавляла их тягой к реальному...
Но, чем дольше сидишь у окна ,тем с большей силой обволакивает и укутывает в свою паутину тревога. Всё чётче становится беспокойный ритм дождя. Это не тот весенний доджь, который с грозой приносит свет и надежду на солнце, радость, после которого оживаешь и вдыхаешь жизнь полной грудью. Нет, сегодня в нём не только светлая грусть и надежда, а агресивная мелодия затерявшегося в темноте...
Ты смотрела, смотрела. Дождь всё лил. Ты видела в нём не просто слёзы небес слёзы, а плач безнадёжности, окутаный тьмой и печалью. Серый мир не выпускал из своих оков. Он заковал в свои путы неистово бьющиеся светлые мысли и надежды. Все попытки бежать пресечены... Казалось, что дождь хотел, чтоб ты страала вместе с ним, чувствовала боль и слёзы. Они стали так реальны.
Ты смирилась, отпустила себя. В какой-то момент внутри что-то оборвалось. Ты согнулась над подоконником, ещё раз взглянула за окно... Голова опустилась на сложеные руки . По щекам покатились слёзы. Они безжалостно скатывалисьпо лицу, по рукам, капая на деревянную поверхность, оставляя чёткие следы своего пути. Ты плакала, дождь плакала вместе с тобой... Он захватил в секунду и унёс прочь в глубину тумана, созданого лишь для тебя одной.


.............................................................................ЮльКо

Чуточку о снеге

— Расскажи мне про снег, — попросил Муми-тролль … — Я не понимаю, что это такое.
— Я тоже, — ответила Туу-тикки. — Думаешь, он холодный, а если вылепить из него снежный домик, там становится тепло. Он кажется белым, но иногда он розовый, иногда - голубой. Он может быть мягче всего на свете, а может быть тверже камня. О нем ничего нельзя знать наверняка.

Туве Янссон "Волшебная зима"

Когда читала эти строчки, вспоминала о маленьких детях. Особенно о тех, которые впервые в жизни видят снег! Он пушистый и холодный! А потом почему-то начинает таять. Безобразие!!! А если какая-то снежинка попадет на носик, то сморщивается лобик.
И обязательно нужно потоптаться по свежему снегу — это самый главный элемент!

Маруся

Поздравляем!!! Вам ближе индийская культура

Возможно, вы немного философ, и, как и многие путешественники, готовы были бы отправиться на загадочный полуостров в поисках истины.

Пройти тест

Старий Новий рік =)

Чергове свято... чи черговий привід випити? Сьогодні ми вирішили провести соц.опитування і з'ясувати, що пересічні ужгородці думають на цю тему.
Приємно відмітити, що люди святкувати люблять і святкують. І для переважної більшості це все-таки свято. Одна відповідь нас особливо порадувала. Звучала вона приблизно так:"Дивлячись з ким".
Приємно, що люди не втрачають почуття гумору =).
А для мене цей Старий Новий рік став справжнім святом. А все тому, що пощастило (вже вдруге) відвідати бал, який щорічно проводиться в словацькому місті Кошіце. Розказувати можна безкінечно, але все одно неможливо в повній мірі передати всі ті емоції, які переповнюють людину, коли вона стає частиною такого казкового, незабутнього дійства.
Та і місце проведення чудове. Нехай Кошіце і не столиця Словаччнини, але є другим за величиною містом цієї країни.
Хотілося б, щоб і у нас, в Ужгороді, проводилось щось подібне. Адже кожна людина прагне опинитись в казці ,хоча б на один вечір.



собор святої Єлизавети

Вірте в казку це реальність =)

......................................................................................Фафаня

Історії маленького міста...

Давно хотіла написати статтю про Ужгород і не одну, а цілу серію, які б показали всю красу нашого містечка, привідкрили певну завісу невідомості. Можливо, вони дозволять нам зазирнути за лаштунки місцевого життя, відкриють нам місто з нового боку. Тобто основною метою статей на дану тематику є: побачити Ужгород під іншим кутом, щоб перетворити любов до нього на нестримне захоплення.
Закарпатський журналіст Сергій Федака птше в одній зі статей: "Для ужгородців Ужгород є найкращим містом у світі. На небі є рай, а на землі – Ужгород. Місто глибоко вкоренилося у землю, вгризлося у неї численними винницями, а водночас з усіх сил рветься у небо своїми храмами. Навіть блакить тут якась инша, ніж деинде на планеті. Здається, до неї можна дотягтися рукою, погладити хмари, мов цуценят, що труться біля ноги. І мінлива погода робить місто кожні кілька хвилин иншим – мов у калейдоскопі. Ужгород – розважливо-спокійний і разом з тим дуже динамічний, тому він може час від часу дратувати, але ніколи не набридає..."
Вважаю, що кожен з нас сповнений маленькими історіями, які можуть дпомогти в цьому ділі. Тому цей імпровізований екскурс у минуле я впевнена буде підхвачений інтузіастами.
Чи не час починати?..

Першим, що спадає на думку при зіткненні з будь-якою історичною одиницею - це походження назви. Як і ведеться в історії версій на цю тематику є безліч, але най розповсюдженішою є така: зі староболгарської Ужгород перекладається як "замок на воді". Заснування міста відносять до ХІ століття, про що свідчать деталі різних карнизів, обрамлень,колон романського і готичного стилів Ужгородського замку. Традиційно місто поділяють на 3 частини: Угорське , Чеське та Радянське місто. Такий поділ прямо повязаний з історичними етапами та володарями Срібної Землі. Кожна з частин має, що розповісти і показати як відвідувачу так і мешканцю Ужгорода, бо багато ще таємниць ховають у собі вікові стіни...
Але найперше хотілось би мені розповісти не про замок чи Кафедральний собор, що є справжніми візитівками міста, а про найцентральнішу його вулицю ,яку неоминути нікому, яка дає прихисток любителям прогулянок і про ту ,що здивовано спостерігає за сотнями заклопотаних трудівників-мешканців, що стрімголов проносяться попід давніми будівлями в напрямку кудись... Це вулиця Корзо...
Скільки спогадів у кожного повязано з нею, з кожною лавицею, з фасадом кожного будинку. Скільки разів її старовинні дворики кликали та вабили зазирнути та посидіти там... Але не лише сучасні мешканці можуть похвалитись такими вподобаннями. Ще в ХІХ ст. вулиця Мостова (перша назва) стала улюбленим місцем прогулянок горожан. Пізніше вулицю назвали на честь відомого угорського письменника і педагога Ф. Казінці (Kazinczy Ferenc). Тут мешкали переважно заможні ремісники. Після численних перебудов її архітектурне обличчя сформувалось переважно наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.
Власне кажучи, у перекладі назва Корзо і означає місце для прогулянок, променаду. Саме так називають усі центральні вулиці такого типу у Старій Європі. Раніше вулиця була місцем, де розмістилась велика кількість маленьких крамниць. Серед власників було багато євреїв. Місцеві модниці могли задовольнити тут найвибагливіші бажання і мрії. Після вдалої покупки її можна було відсвяткувати в одній з численних каварень. Вулиця провадить у бік Пішохідного мосту, який є ще однією візитною карткою Ужгорода.

Характерним та цікавим місцем на вулиці Корзо є її перехрестя з вулицею Волошина. НЕвеличка площа завжди була і залишається місцем зустрічі. Тут постійно знайдеш того , хто чекає і того, кого вже зачекались. Колись, у позаминулому столітті тут теж збиралась місцева молодь... Грали на музичних інструментах, співали серенади закохані... НЕ багато змінилось з тих часів. Але згадавши про романтичний вираз перехрестя не можна забувати про історичний. Тут стоїть будинок, що, на перший погляд, може і не привернути увагу пересічного перехожого. Споруда є знаменитим в минулому «Білим кораблем», що свою назву отримала не тільки від кольору стін будинку, але й від назви корчми, яку відкрили тут у 1780 р. Нагорі облаштували гостьові покої, що органічно доповнювали послуги закладу. Будинок і корчма належали державі, але для якіснішого управління будинок передавали у приватне користування. На жаль, від старої архітектури сьогодні залишились лише літературні спогади. Останню перебудову здійснив арх. М. Мегер у 1902-1903 рр., а вже 4 січня 1909 р. будинок згорів. Ця подія навіть спонукала міську владу серйозніше поставитись до організації пожежної безпеки у місті . Сьогодні тут житловий будинок, крамниці і каварні. Назва також спричинена характерною формою будинку, яка зверху нагадує корму спарвжнього корабля. Цікавим є те, що за зажумом архітекторів планувалось збудувати 4 таких "кораблі" , які б увінчали 4 сторони перехрестя, але як то зазвичай буває через постійну зміну влади та інші заворушення проект так і залишився на папері...

Ось такою є невеличка частинка історії про одну з частинок міста, яку можна розповідати без кінця...

Now u know who u r

Його величність - ВИНО

Трохи відійду від тем душевних і перейду до справ буденних. Хоча в більшості розмежування буде досить крихким та умовним. Просто отак хочеться розказати про події Закарпаття рідного. Тому...
В пору Новорічних святкувань та ланцюга найчарішніших свят в Мукачеві традиційно проводиться фестиваль молодого вина, або сказати мовою професійною, то вин розряду "Божоле". Фестиваль є знаним в Україні, тому щорічно має честь приймати і главу держави. Але не про нього мова...
Грандіозним це дійство назвати не можна, але цікавим проведенням дозвілля безумовно. Як не найобізнаніший винний цінитель можу сказати, що моєю місією там було гарно провести час та скуштувати різного вина та якнабільше=) Місію я виконала не без помочі моїх любих сокурсників.
Фестиваль проводиться в 4 дні з 12 по 15 січня. Апогеєм вважається день другий, але ми потрапили на саме відкриття, тому не застали великої кількості виноробів.
Святковий настрій всім гостям фестивалю створювали мистецькі колективи міста зі своїми колядками та співами, а також король свята - вино... Його аромат літав у повітрі, приємно пощипуючи носа і так і притягуючи то до одного , то до іншого столика та бочки. Щоб не наговорити зайвого багато скажу вам так, що найсмачнішим із тих, що спробували ми було вино "Унікум" - червоне десертне вино з цікавим і досить незвичним смаком і ароматом, мяке і приємне на смак, яке хочеться пити ще і ще... До речі, саме це вино стало переможцем минулого фестивалю. ТОж можу похвалитись гарним смаком...
А вам, поки є час, я таки б радила зїздити в мукачево і самим спробувати гордість нашого краю, Його величність - ВИНО .

Вспомним лето…

Назад у ДИТИНСТВО =))))))

Діти поспішають дорослішати, а подорослішавши прагнуть повернути дитинство назад. Але це нереально...
СТОП!!! Хто таке сказав??? Як це нереально? Нема нічого неможливого, якщо є бажання!
А бажання повернути дитинство зараз є одним з найбільших у моєму житті...
Іноді дістаю свої іграшки, і знов повертаюсь в чарівний світ дитинства. Ні, не граюсь... просто беручи в руки оті совкові дива згадую дивовижні часи, коли кожен день був сповнений новими відкриттями, коли кожна комашка на листочку здавалась казковим монстром, коли кожен промінь сонця був таємним посланням, коли все було не таким як тепер... Більш яскравим, кольоровим, справжнім, живим, неповторним.
Колись так мало потрібно було для маленького щирого дитячого щастя. "Кіндер-Сюрприз"...Ці шоколадні яйця з секретом). Скільки радості приносили ті маленькі іграшки...Які неймовірні колекції збирались у кожної дитини... От трохи більше, ніж півроку тому зібрались ми в Марусі і знайшли цілий мішечок от таких іграшок в розібраному стані. Загорілись очі, руки потягнулись до дрібненьких деталей. Почалась робота)). Словом, ми не встали, поки не склали всі іграшки...



Ще одна дитяча радість - конструктор ЛЕГО. Пам'ятаю день, коли мені подарували першу невеличку коробочку з цією чудо-іграшкою. Тепер, коли вдома з'являється нова завжди з радістю сідаю поруч з братом і знов відчуваю шалену радість, складаючи все нові і нові будинки)


а це ось ще дехто в дитинство впав...)


І наостанок...гра... не завжди для дітей, але гра). Що це? Ну звичайно ж ТВІСТЕР))!!!



Не поспішайте дорослішати, а якщо вже сталось.... то не забувайте хоч іноді згадувати ті безтурботні часи, коли світ був без темних плям і поганих людей =). Не вбивайте дитину, яка все ще живе у кожного в душі. І неважливо скільки Вам років)!!!







......................................................Завжди ваша вічна дитина Фафаня

Один миг счастья...

Счастье мимолетно, и ветренно. Тот миг, в который ты его почувствуешь будет... Полет... Порывы ветра растрепают кудри, губами ты будешь пытатьсяпоцеловать его, но ветер такой баловник. Ты коснешься воздуха ладонью, пропустишь воздух сквозь пальцы и почувствуешь... В голове вспыхнет пожар, а ветер его будет раздувать. Твое счастье в полете воли, мысли и свободы...

http://aeterna.ru/test.php?link=tests:15619

С чем у вас асоциируется Рождество?

С чем у вас асоциируется Рождество? 
Для меня это безудержная детская радость в перемешку со всей строгостью традиций и культов... Это день, который каждый год происходя по-разному приносит одни и те же тёплые домашние эмоции. Время, когда ты в кругу семьи, часто рядом с совершенно ново-старо-неизвестными родственниками, каждый из которых как оказывается занимает такое огромнейшее место  в твоём жизненом эпосе. Не важно близок ли, далёк ли ты с ними, главное, что волшебный дух объединяет и умиротворяет всех, заставляя
 повиноваться неведомым силам свыше.
Это снег... Много снега, который хлопьями ложится на Землю.
Это мороз, который гонит в дом, будто бы пытаясь сохранить в первозданности сотворённую красоту...
Это горло, которое болит от чрезмерного колличества пропетого за день, за ночь...
Это улыбки, веселье, счастье, смех и беззаботность, которые так быстро расстворятся, как и рождественский снег в жару трудовых будней...

.....................................................................ЮльКО






В комментах желателен ответ на поставленый в самом начале вопрос......

кусочек мечты...

Снег... Белой пеленой он укутал Землю. Вспоминаются картинки из детских сказок, песенки, звуки ветра, вьюги... Эти голоса стали редкими в нашей жизни. Но, сидя в тёплой машине, что неспеша тянется по заснеженой трассе, по-детски протираю рукавом окно, залепленое мудрёыми узорами. Я успеваю разглядеть всё... Всё — необъятное... Тонкая полоса деревьев над трассой и ничего больше. Белый снег, белый туман и сероватое небо, они слились в одно пространство и , кажется, даже самый умелый прагматик не разичит их. А потом всё перетутатся и мы окажемся в нашей машине где-то наоборот...







....................................................ЮльКО

С Рождеством!

Христос родился!

У лісови косиць не є

Ні, я не буду знову розповідати про діда і зайця)). Радіо 2 рази не повторює.
Продовжуючи тему Нового року не хочеться повторюватись. Тому мова піде про перший ранок 2008 року.
Настав цей ранок неоригінально, а як у більшості людей ближче до обіду. Спали ми де, як і з ким прийдеться). Зате хоч не позамерзали як це очікувалось.
Ранок настав у кожного поступово... Я от встала і подумала, що ранок, але ще раз подивившись на теплу ковдру і закриті очі тих, що спали поруч вирішила, що все-таки ніч. І не біда, що за вікном сонце).
Аж ось шановний Завтрак Туриста організував ранок для всіх. Простою мовою кажучи-всіх збудив. Секундна злість змінилась розумінням того, що насправді пора вставати.
З горем пополам згрібши себе і товариша з імпровізованого ліжка всі взялись за прибирання території. як виявилось не так ми і насвинили.
Згрібши всі речі в ті ж самі сіточки рушили додому.
І знов таксі, до речі те ж саме, що везло нас напередодні, тому вже без здивованого погляду.
Приїхали ми з Юльком під рідний  дім. Аж тут сусід виходить)). На його обличчі було багато всякого написано, але сказав він одне: "вИ ЗВІДКИ???" Цікаво, що він мав на увазі))?
Прийшовши додому посипався шквал запитань і не зовсім внятних відповідей...))
Декілька бонусних годин сну і...знов прощавай рідний дім, привіт нові пригоди!!! Але це вже зовсім інша історія)
До нових зустрічей у новому році, який обіцяє бути оригінальним, яскравим, веселим, незабутнім! Адже як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш.
Це давно не новина, але я все одно скажу: Я ВАС ВСІХ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!!!!!

Завжди ваша Фафаня.

Инструкция к подарку: Special for Keymasterr

© Фафюля


«Помощь сис.админу»


В комплект входят:
1.Погремушка - 2шт.
2.Маракасы — 2 шт.
3. Бубен — 1шт.

Инструкция по использованию:
Даный комплект рекомендуется использовать системным администраторам разного уровня для устранения рядовых неполадок, а также таких, которые находятся на высшем уровне сложности. Продукт разработан алтайскими шаманами при содействии и курировании Майкрософт (Microsoft). У продукта нет побочных еффектов. Единственным недостатком этой версии разработки является малоеффективность в руках неопытных пользователей. (Хотя в большей степени — это проблема ламеров, взявшись за починку своего электронного друга). Хранить в сухом прохладном месте, защищённом от пыли, прямых солнечных лучей и детей. Вековой ценз не установлен.
Если Вы на короткой ноге с техникой и мечтаете излечить вашего железного электронного друга используя прогресивные методики и технологии, то этот продукт «Помощь сис. Админу» именно для Вас. Каждый элемент, что составляют набор рассчитан на устранение неполадок разного уровня сложности и поэтому может использоваться только в оддельном ряде случаев. В комплексе набор обладает непобедимой исцеляющей силой.
Погремушка: Даный предмет наделён наименшей силой и поможет Вам устранить самые рядовые проблемы:
отвлеч ребёнка или другого постороннего юзера/ламера от Вашего детища;
призвать недостающие кряки, отсутствие которых раздражает Вашего железного друга;
нехватка памяти в железном мозге;
недостаточный файл подкачки;
востановление информации;
Маракасы «Анти-стресс»: Стоят на второй ступени эволюции средств по исцелению домашних компьютеров. Они помогут Вам если:
злостный Троян или целое стадо этих диких воинов интернетовский степей и прерий подумають забраться в нетри Вашего компьютера;
злой недуг повредил системные файлы и угрожает их гибели;
возникла внештатная конкуренция антивирусов разных корпораций за лидерство в Вашей системе;
Бубен — целитель: Жемчужина коллекции, который станет лучшим средством в борьбе против нечисти внутри железного товарища. Основными проблемами этого рода являются:
засилие «синей смерти»;
испопеление материнской платы от ужаса творящегося внутри Вашего товарища;
игры пьяных электриков, которые решили посмотреть на световое шоу в Новогоднюю ночь. Участником этого шоу совершенно случайно стала Ваша квартира.
Но, если после всех траблов с Вашим другом Вы всё-таки не смогли исцелить его, силы на исходе и Вы-таки решились совершить мастерский бросок из окна, то наш бубен поможет Вам в секунду сожаления вернуть его.
Способ применения:
1.Извлеч вышеописаный набор из целофанового убежища и разложить перед собой.
2. Выяснить уровень сложности проблемы
3. Соответственно выбрать подходящий предмет, который отвечает требованиям пункта 2. даной инструкции
4. Выполнить потрясывания, постукивания и другие ритуальные движения и пляски, описание которых Вы можете придумать собственномозКо либо вычитать в нашей брошуре в интернете. (Адрес сайта будет прислан Вам по почте. Сроки не уточняются)
Примечание: Каждый предмет является гением своего рода, но использование в комплексе поможет Вам исцелить Вашего железного товарища от любого недуга и хвори.
ВНИМАНИЕ!: Перед использованием нашего набора не забудьте удостовериться, що все приборы и составляющие компьютера корректно подключены к системе. А также, что руки всё-таки ростут из полагающихся мест. НЕ ИСПОЛЬЗОВАТЬ ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ И В ДРУГИХ НЕ ПРЕДНАЗНАЧЕНЫХ ЦЕЛЯХ.


(с) Фафюля=)                                                                                                      !Все права защищены!

Весёлый праздник с нашим размахом))

       Праздник, которого ждёшь целый год... Наступает в одну минуту... Год делает шаг вперёд, оставляя позади всё... Звон бокалов, брызги шампанского, блеск новогодней ёлки... Радостные крики, смех и ... надежды на светлое, лёгкое и настоящее...
       Хотя, о чём это я. Ведь наша компаша просто создана для того, чтобы нарушать традиции в разумных пределах и создавать новые! Так было и в эту, безсомненно волшебную ночь...
    - Спальный мешок, одеяло - чтобы не замёрзнуть в полевых условиях дачи;
    - Кастрюля — чай варить же нужно;
    - Пакеты-пакеты с едой - объяснения не нужны;
    - Восторжённые, удивлённые, шокированые взгляды случайных встречных;
... по списку , вроде, всё. Готовы в путь! Такси... Снова шок водителя... С грохотом загружались-выгружались в-из машины. Приехали!
Со счастливыми выражениями лиц ввалились на дачу, которая и стала местом празднования.
       В суматохе и с повизгиванием развесили гирлянду, снежинки, установили, вернее прислонили к дивану ёлку, тем самым окончательно ограничив територию праздника. Методичным уничтожением еды, игрой на гитаре и свыканием с обстановкой ознаменовались первые несколько часов. Где-то в 10.53 времени киевского кто-то вспомнил, что братья с востока — россияне уже стоят с наполнеными бокалами. Вот мы в попыхах огранизовали стол, налили жидкость по бокалам и ... отметили МОСКАЛЬСКИЙ Новый год=) Стоит уточнить, что жидкостью в бокалах (пластмасовой таре) было отнюдь не игристое, а банальное вино. Ведь шампанское мы...ЗАБЫЛИ.
       И тут-то началось веселье. Я и Фафанька решили одарить всех присутствующих подарками ,которые были сформированы с недюжинным воображением, с вдохновением и которые хотелось подарить от души. Презенты неординарные в большинстве, снабжённые анотациями (некоторые из них будут вывешены в следующих статьях). Смех, бесперестанный поток слов, сопровождающих дарение и... долгожданный блеск в глазах, восторг, радость, буря эмоций, возгласы, благодарности... Это было настолько приятно и отступив от сути, хочу сказать, что ради таких моментов стоит жить. Тогда за спиной выростают крылья, хочется творить, отдать всё дорогим людям. Нет дороже этих моментов в жизни. Способность уливлять и заставить человека постоянно повторять в недоумении: «Я в шоке! Спасибо вам!» В этот момент я смеялась, на глазах были слёзы, хотелось рыдать от счастья... (СПАСИБО,ЧТО ВЫ ЕЩЁ УДИВЛЯЕТЕСЬ!!!!!!)
       Так и прошёл предновогодний час. Наступило время праздника, время отмечать ХОХЛОВСКИЙ родной Новый год. Иммитированый звон пластмасы, белое вино, отсчёт: 6,5,4,3,2,1...................................... НОВЫЙ, НОВЫЙ ГОД!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Он пришёл, не спросив можно ли, ворвался и смехом прокатился по душам... Крики, визги, мы дождались его! Немного грусть о прошедших супер-моментах, но запал и силы для крушения гор! И понеслась веселуха! Мы пошли... жарить ...шашлык. Кто ещё может заняться этим в новогоднюю ночь? МЫ! Как мы это делали не буду уточнять, но дам вам пищу для размышлений и домыслов: пекли мы его внутри, в доме)
       Затем было много моментов, новые гости, которые внесли свое настроение, конкурсы, смех... Затем наш любимый крокодил, который открывал всё-новые и новые возможности мозга =)
       Так на волне веселья по-тихоньку истощался организм, он заставлял жадно зевать, подкашивался в районе ног, падал, опускал веки, в общем настойчиво командовал идти спать. И мы повиновались... после 6 утра! Когда проснулись... а Когда??? Был Новый год, были эмоции, но это уже не моя история. Об утре нужно писать отдельно! И мы напишем!


P.S. Спасибо всем моим друзьям, всем ,кто был со мной на Новый год, кто встретил его именно так, как это произошло! Спасибо, что этот праздник был именно таким НЕ ТАКИМ, таким нашим, фирменным, о котором хочется вспоминать ,который буду помнить и глупо улыбаться при каждом воспоминании! СПАСИБО, СПАСИБО, СПАСИБО,СПАСИБО, СПАСИБО!!!!!!!!!! Я буду повторять это снова-снова, пока вы все есть у меня!!!!!!!!!!!!!!!!!! Вы не отвертитесь! Я всех вас очень сильно люблю и ценю!


                                                                                                                                          Ваша ЮльКО

Вам не дивно,що йде 2й день нг...

а ми ще нічоісінько не написали?! Бо мені, навіть, дуже! Тим більше,що я ,на відміну від Вас, знаю,що почались серіозні підготовки ще 2 дні до нього.
А почалось тим,що ми везли дрова з Радванки на шахту в дачний район. Таксіст був в ШОЦІ "дрова?везти в ліс?" Ну а ми посміялись разом з ним. Тим паче,що дядько був з почуттям гумору, сміялись ми всю дорогу.
Ну а на дачі нас чекав 2х поверховий домик з температурою дворовою.Тому зникли ми звідти скоро і перемістили нашу бурхливу діяльність у Вопак на Міцкевича. Там ми створювали невеликі епіцентри хаосу. Обійшлось без жертв. Зате бачили би ви очі продавця чаю. Її слова "Ви на НР берете чай?!" І шась  поглядом по сіткам,де ні каплі алкоголю =)
Дивуємо людей на кожному кроці!Навіть,коли просто несли сітки до мене додому.Несли ми їх ланцюжком. Так легше. Жаль руки були у всіх зайняті і ніхто не сфотькав. 4ро людей і між ними величезні сітки!
Ну а про послідуючі події Вам розкажуть ЮлькО і Фафаня.

З НР  і всього найкращого!
Маруся