Діти поспішають дорослішати, а подорослішавши прагнуть повернути дитинство назад. Але це нереально...
СТОП!!! Хто таке сказав??? Як це нереально? Нема нічого неможливого, якщо є бажання!
А бажання повернути дитинство зараз є одним з найбільших у моєму житті...
Іноді дістаю свої іграшки, і знов повертаюсь в чарівний світ дитинства. Ні, не граюсь... просто беручи в руки оті совкові дива згадую дивовижні часи, коли кожен день був сповнений новими відкриттями, коли кожна комашка на листочку здавалась казковим монстром, коли кожен промінь сонця був таємним посланням, коли все було не таким як тепер... Більш яскравим, кольоровим, справжнім, живим, неповторним.
Колись так мало потрібно було для маленького щирого дитячого щастя. "Кіндер-Сюрприз"...Ці шоколадні яйця з секретом). Скільки радості приносили ті маленькі іграшки...Які неймовірні колекції збирались у кожної дитини... От трохи більше, ніж півроку тому зібрались ми в Марусі і знайшли цілий мішечок от таких іграшок в розібраному стані. Загорілись очі, руки потягнулись до дрібненьких деталей. Почалась робота)). Словом, ми не встали, поки не склали всі іграшки...
Ще одна дитяча радість - конструктор ЛЕГО. Пам'ятаю день, коли мені подарували першу невеличку коробочку з цією чудо-іграшкою. Тепер, коли вдома з'являється нова завжди з радістю сідаю поруч з братом і знов відчуваю шалену радість, складаючи все нові і нові будинки)
а це ось ще дехто в дитинство впав...)
І наостанок...гра... не завжди для дітей, але гра). Що це? Ну звичайно ж ТВІСТЕР))!!!
Не поспішайте дорослішати, а якщо вже сталось.... то не забувайте хоч іноді згадувати ті безтурботні часи, коли світ був без темних плям і поганих людей =). Не вбивайте дитину, яка все ще живе у кожного в душі. І неважливо скільки Вам років)!!!
......................................................Завжди ваша вічна дитина Фафаня
пятница, января 11, 2008
Назад у ДИТИНСТВО =))))))
Подписаться на:
Комментарии к сообщению (Atom)
4 комментария:
Навіть коли просто дивишся на ці фотки,очі загораються...
)))
Так... Була пора дитинства... Хоча все-одно всі ми діти всередині, просто робимо з себе серйозних і розумних.;) Та ні, не робимо, такі ми є... Ми виростаємо. Але ж іноді дійсно хочеться повернутись у безтурботний світ дитинства, де тебе нічого не хвилювало! Що завтра одягнути, як приготувати цей салатик чи придумати, куди б засунути шпаргалку, як здати екзамен...(<--наприклад))
Щодо Кіндер-сюрприз - це точно! Згадати, коли ти отримував чергову іграшку - то ж було радості "повні штани"! ;)З цими іграшками створювався певний казковий світ, певний навіть фільм, де були свої герої, хороші і погані. Згадую, як я будувала ціле місто з дорогами і машинками, морем і кораблями, людьми-звірятами і якимись там стосунками))
Окрема історія належить лялькам - Барбі) Тепер же ж так мило згадувати, як "ми" жили у великому домі( то був 1 або 2 стільчики)), ходили в магазин, на вечірки... Як шився одяг, із самих різних клаптиків тканини, а одяг самий різноманітний! :)
Взагалі згадувати можна дуже багато... І я, майже кожен раз, повертаючись додому з пар і минаючи всі ті місця, де колись мала гуляла, завжди згадую ті часи... Адже з кожним місцем, з кожним деревом, кожним двором і під'їздом, кожною стежкою і дорогою, кожним будинком і закаулком зв'язана своя історія... Свій епізод твого життя, який назавжди залишиться в твоїй пам'яті... Щоб отак, інколи, можна було повертатись думками туди, і посміхатись від того, що це було!! .....Дякую за увагу)
Класний комент!
Якось важко про таке згадувати.Навірно виросла деффочка...
дааа, было время много лет назад... Чи не кожен день згадую про той час, хоча безмежно рада нинішньому стану речей... А потім дивлюсь я на ті фотьки і розумію,що ми з вами такі дітваки...
Отправить комментарий