Як брайдерзи галушки варили

Ще одні вихідні позаду. І знову ми провели їх всі разом. І знову не так як всі нормальні люди.
Першою подією став АртЕроФест "Березневі коти". Але про нього можна почитати багато де, оскільки цю подію відвідало багатенько людей.
Найоригінальнішою подією стала "Галушка-party". А почалось все запрошенням на обід від Марусі. Зібравшись звичним товариством взялись за приготування. Дякуючи феноменальному вмінню керувати людьми, найважчу роботу зробила чоловіча частина колективу. В цілому галушки вдались не такі як треба, але це не завадило насолодитись ними в повній мірі =)
Жити нестандартно набагато цікавіше і веселіше. І заміна звичайних посиденьок з чаєм от таким ноу-хау стала черговою витівкою нашої дружної компанії =)

в тему? почти

Чудеса современного образования

Сегодня даже ввиду чудесного настроения, прийдя в университет была просто повергнута в шок... Но начну сначала, чтоб не потерять нити рассказа.
Итак, все мы поднявшись сегодня с постели обратили внимание на сильнейший ветер за окном. Он буквально сдувал с ног и заставлял в "волшебном хороводе" кружить мусорные пакетики и другие бытовые отходы. Борясь со стихией с улыбкой и облегчением забежала, как и сотни других студентов, в здание родного ALMA MATER, чтоб наконец-то найти безветренное местечко и погрузиться в науку. Но не тут-то было..! Когда поднялась в родную аудиторию 5-го этажа, то увидела странно закутаных и скукожившихся сокурсников. Секунда, выяснилась причина. Оказалось. что как-то странно дуло из всех щелей в аудитории. Ну да ладно, к таким аномалиям мы привыкли. Сегодня же к ним добавилась ещё одна: оконная рама ходила ходуном. Тоесть огромное окно на всю стену норовилось вывалиться и придавить невинных мучеников науки... С каждым порывом ветра окно отклонялось от нормального состояния сантиметров этак на 3-4, а потом при сквозняке ,задвигалось назад...
Естественно был понят переполох ,поставлен на ноги декан, котрый в свою очередь вручил обязанности должным исполнителям. Но ИЗВИНИТЕ! Это было нечто!!!!
В аудиторию зашли то ли ввалились ОНИ - труженики хозяйственной части университета - СЛЕСАРИ-МОНТЁРЫ. Как всегда перегар на 15м окружал их, как неотемлемая аура - привыкли. Потом последовала волна хамства - огорчило и вывело из себя. Далее не желание чинить окно : "Видали и похуже!" - вскипела. Но апогеем стала выходка достойнаяя газет и исследований научных сотрудников НИИ Цитологии и Генетики: Грязно-пьяное чудо (слесарь) вылезло на парту и почему-то решило покинуть аудиторию именно таким способом, будто играя в детскую игру "Выше земли". Негодованию не было предела. Перед лицами обалдевших студентов пронеслись лиш грязные ОБУВИ этого "чуда". Оно вернулось минут через 10 и решилО что-то ремонтировать...
Что из этого получилось, вуаля, помилуйтесь...

Galveston, oh Galveston

Дивіться і заздріть =)

Юбилейное 130-е

Вот сегодня ехала на пары и в голове возникла идейка. Её воплощение выглядит так --->нарисовано в Moleskin

Черговий бар'єр

Вчора наша брайдерзька компанія подолала чергову перешкоду на шляху до омріяної подорожі "за велику калюжу"=). Відбулась така довгоочікувана співбесіда з роботодавцем. Чекали ми від неї трохи іншого, але краще вже як є, ніж взагалі ніяк. 3-хвилинна розмова з кожним з нас і..."See you later". Ми навіть не встигли зрозуміти, що відбувається, коли все вже скінчилось. Такий собі 10-хвилинний сон на трьох. Залишився всього один бар'єр - посольство. Сподіваємся, що і там все буде так, як треба!

Фафаня

Пройшли ще одні вихідні з життя брайдерзької братії. І не просто пройшли, а пролетіли шаленою хвилею позитивних емоцій. Все це завдяки нашій Марусі (чи то її батькам). Отже вікенд пройшов під прапором Марусіного Дня народження.
Було б зовсім нецікаво, якби ми зробили все, як нормальні люди. Тому навіть місце проведення змінювалось n-ну кількість разів на протязі години. Закінчилось все тим, що остаточно заплутавшись, ми рушили на дачу в Оноківці.
12.03 сюрпризи не закінчились. А наша з Юльком уява підкинула ще одну ідею створення шедевру з підручних матеріалів. На цей раз зробили ми не представника флори, а... ось що:



Сказати, що люди були шоковані - нічого не сказати =).
Загалом приємно проведений час, трохи померзші кінцівки та інші частини тіла, афтепаті в теплій квартирі.
Що залишилось після вихідних =)? Незабутні враженні, підкріплені черговою колекцією фотографій із серії "нікому не показувати"

Сято на нашій-вашій вулиці

Сьогодні була в нас велика місія - нестандартно, весело і шумно поздоровити дорогу нам людиночку Маруську. Ну так от. Сіли ми з Фафанької та й стали думу гадати: щоб це таке створити і учудити? А учудили ми... РОМАШКУ! Зацініть...>


Миле творіння природи, а в даному випадку наших рук, пройшло тяжкий шлях створення, не позбавлений ляпсусів і пригод. Ну от, наприклад, хто б здогадався фарбами розмальовувати гілочку, зірвану з дерева. При чому після акту розмалювання була здійснена "просушка" творіння... ФЕНОМ! Весело було...
Кожна з пелюстоків ромашечки достовірно відображає 6 етапів життя іменинниці - від народження і до сьогодні. Правдиво відтворені навіть одяг і колір очей!=)
Найкумеднішим стало те, що при всьому невмінні малювати-таки був створений маленький приємний шедеврик, а на обличчі іменинниці сіяла посмішка і здивування.

P.S. Ще раз вітаємо! Чекайте нових шалених сюрпризів!

НЕвеличкі моменти створення

Вибачення за погану якість фоточок (аматорська телефонна)

ВІТАЄМО!

Сьогодні в цей "знаменательный" день ми просто не можемо обійти увагою чудову подію! У нашої Маруськи (вона же Ірочка) день народження! І не просто таке собі рядове, а кругле як апельсинка. (Про вік не кажу, бо не прийнято=)) Хоч думаю, всі ми її поздоровимо особисто, але відмітитись на брайдерзі хочеться!
Тому - Марусьочко ми вітаємо тебе від усього серця (а воно таке безкордонне) і окрім стандартного набору побажань типу здоровя, щастя, успіхів в усьому, хочемо побажати тобі сонця на небі і в душі! Хай посмішка не сходить в твого обличчя, а сльози течуть лиш через забрудненість навколишнього середовища.! Хай любить тебе той, кого ти захочеш, а головне саме так , як ти уявляеш собі! (..дайте помріяти) А ми (Брайдерзи) завжди намагатимемось бути поруч і підтримувати усіми силами ,що маєм!)

Це тобі від нас-->

Горянська ротонда

Вихідні минули. Але вони такі виявились насичені і сповнені вражень. Після вчорашнього походу на виставку фотосвітлин, потяг до нового , прекрасного не лише не зник, а більше того набрав форми маніякальної потреби в новій інформації та враженнях.

Усі ми втрьох (я, Маруся, Фафаня) зійшлись на обєкті нашого відвідання буквально за 2-3 секунди обговорень. Горянська ротонда... Церковка XII-XIV століть, цікаво прихована у гіллі старих дерев одразу ж на верхів'ї пагорба в мікрорайончику Ужгорода - Горянах. З виду непримітна будівля, що нічим не відрізняється від звичайнісіньких сільських церков. Але щось-таки до неї тягне і причаровує. Попри сіру сумну, погоду навколо зеленіла по-весняному трава. Старезні дерева якось несправжньо розчіпірили своє гілля, нахилились... Вони вічні свідки подій і охоронці.
Коли нарешті потрапили всередину, то перехопило подих. Очі одразу прикували старовинні фрески в глибині алтаря. Несміливо поглядуючи вїх бік, крок за кроком ми наближались. Милі бабці, служительки ротонди дозволили з самого краєску підійти і роздивитись те творіння людських рук.
Вглядуючись в обличчя святих, можна помітити тріщинки кожного з минувших віків, страждання кожного хто молився до них. А скільки ж мес, служб було тут проведено... Скільки раз руки вірників підіймались догори і прикликали їх (святих) на допомогу. Не зрахувати не перерахувати...

Але трохи торкнувшись вічності ми-таки інакше глянули на сьогодення і вже накреслили план наступної подорожі до країв невідомого...


ЮльКО

Симфонія краси

Саме під такою назвою в "Падіюні" 6-10 березня проходить фотовиставка. За другим разом мені все-таки вдалося туди потрапити.
Всі очікування були виправдані на 100%. Особливо приємно було побачити роботи Патлатого і обличчя Марусі на одній з фотографій.
Окрім самих світлин, дуже сподобадась невимушена атмосфера. А ще імпровізоване поздоровлення з 8 березня від організаторів виставки, доповнене тістечками і шампанським.
На жаль, батарейка на фотоапараті сіла в найбільш непідходящий момент ,але кілька фоток зробити вдалось



Маруся на фоточці


Скованные одной цепью


Гостина








А це, кажуть, на мене схоже



Фафаня

С ЖенСкиМ ДнёМ!

Быстро пролетело время. Только что отпраздновались новогодние праздники, некоторые придуманые, 23 февраля и вот на очереди первый весенний праздник – 8 Марта! Праздник женский, он же праздник весны и благоухания. (похвалим же себя). Уж давно забылась история праздника, события, которые стимулировали его возникновение. Ведь по своей сути 8 Марта справедливо было бы назвать днём борьбы за права женщин или днём феменизма (1857 год - в Нью-Йорке собрались на манифестацию работницы швейных и обувных фабрик. Они требовали 10-часовой рабочий день, светлые и сухие рабочие помещения, равную с мужчинами заработную плату.). Но как всегда упускается серость будней ив памяти всплывает лиш некая Клара Цеткин, которая подарила там ещё один праздник, ещё один лишний повод повышенного к нам внимания. =) А мы, поверьте, женщины, девушки, девочки, дамы, леди , мисс, и миссис тамкие странные существа, которые больше всего в жизни нуждаются в вашем, мужчины, внимании и ласке!=)

Поэтому поздравляю всю прекрасную половину человечества и желаю оставаться всегда неувядаемыми, жизнерадостными и весело, шутя, с лёгкостью двигаться к своей цели. А последние у каждого свои…

ЮльКо

Україно, вперед

Ось так буде виглядати Україна на цьогорічному Євробаченні

javascript:void(0)


А вибирали ось з чого:



Від коментарів утримаюсь

Шажок вперёд...

День не прожит зря - ещё один шажок на пути к цели сделан, и вот мы уже знаем место будущей работы в США (но пока не работу). Небольшой островок в Мексиканском заливе, соединённый с материком огромным мостом-переправой. Остров Гальвестон. Штат ковбоев и вестернов -& Техас. Солнце, песок, пляжи, океан, соответственно сёрфиг, отдых и веселье... Вот пунктики, кроме работы, которые -таки ждут нас там. Мы с нетерпением продолжения истории.

The San Luis Resort
(we are suppose to work here)

БрАйДеЗьСьКі ІдЕї

Привіт, слабенько щось ми пишемо на Брайдерз. Усі занурились у світ свого існування. Але прийшла весна - пора радості та широти душевної...
Не про те мова... Глянула сюди і здивувалась, як це нема жодного поста (статті) про новину, яка не дає нам спокійно жити, спати, постійно тримає в напрузі, в готовності, через яку руки сіпаються до чемоданів. Вирішили ми міні-складом Брайдерзів вирушити на пригоди до країни демократії, свободи та безпричинних постійних посмішок - ЮеСеЙ,USA, США чи як хочете назвіть. Як завжди спохватились ми в останню мить, тому знову ж таки робимо все оперативно в темпі джайва обираєм можливі вакансії та ломаємо голови над найкращим варіантом для себе.
Скажу вам , що тяжкувато от так взяти і обрати... Але ми втрьох (Я, ФафанькО, Ромчик) вже не здамося і неодмінно станемо на землю відкриту Колумбом.

Тримайте кулачки, хрестивши пальці і не забудьте постійно попльовувати через ліве плече=)

Аспазия

Часто мы слышим ото всюду о возрастающей эмансипации. Но по сути, процес этот существовал вечно и лиш недавно обрёл терминологическое выражение. По воле системы образования Украины, каждый учащийся в ВУЗе обязан пройти курс философии. наука древняя, как человеческая цивилизация, основаная на вопросах и по большей части ставит их , а не даёт ответы. Каждый ищущий найдёт здесь объяснение для себя лично. Естественно меня тоже не обошла участь изучения даной науки наук. По сути интерес к философии как к явлению появился уж давно, но лиш под давлением системы стала углубляться и зарываться в неё глубже. Что-то познаётся больше ,приходит иное понимание вещей.
Но изучая философию мы не углубляемся дальше всем известных Сократа, Пифагора, Зенона, Протагора, врача Гиппократа, ваятеля Фидия и иных философов культовых. По части мы забываем заглянуть за кулисы, так и оставляя закрытыми великих личностей и события. Одной из таких личностей является АСПАЗИЯ. О ней мне поведал один умный человек, посоветовав слегка приоткрыть её тайны. И вот по воле случая я второй день сижу и не могу отойти от шока читая интереснейшие факты жизни этой великой женщины.
Обычная куртизанка, приехавшая в Афины из Милета. Ее сопровождали несколько молодых гречанок. Появление их вызвало сенсацию. Они поселились все вместе, занимались политикой, философией, искусствами и охотно допускали всех желающих на свои собрания. Непривычные к подобным зрелищам афиняне из простого любопытства начали наведываться в гостеприимный дом, куда их привлекла красота приезжих женщин, а затем стали посещать его, увлеченные обсуждавшимися там вопросами.
Частыми гостями дома Аспазии были почти все современные ей философы Греции: Анаксагор с его учеником Еврипидом, убежденным женоненавистником, Зенон, Протагор, врач Гиппократ, ваятель Фидий и, чаще других, Сократ. Последний прям -таки боготворил Аспазию.
Аспазия живо интересовалась новыми философскими течениями и умела так использовать их в своей беседе, что все невольно отмечали животворную оригинальность ее ума. Сократ, двадцатилетний юноша с грубоватой внешностью и пылкой душой, влюбился в Аспазию и не отходил от нее ни на шаг, а позднее, когда стал известным философом, говорил, что обязан этим Аспазии.
Она пользовалась популярностью как у мужчин, так и у их жён, которым очень нравились дискусии по поводу брака, роли супруги в нём. Следует отметить, что жёны были бесправны в Греции.
Сократ завидовал ее умению спорить и с удовольствием слушал ее. Он первым объявил себя учеником этой прекрасной и гениальной женщины, которая была одинаково непревзойденной в искусстве любви и искусстве беседы. Судя по рассказам, ее речи в кругу друзей отличались образностью и высокой духовностью.
Когда Сократа спрашивали, как лучше воспитать хорошую жену, он неизменно отвечал: “Все это гораздо лучше объяснит Аспазия”. Об отношении Сократа к Аспазии свидетельствует бронзовый барельеф из Помпеи, на котором она изображена рядом с этим философом, и он, как ученик, слушает ее.
Она писала речи для своего супруга Перикла, владыки Афин, который был влиятельным и умелым военначальником.
Таким образом можно констатировать тот факт, что развитие греческой философии, кое приписывается лишь заслугам мужчин в огромной доле обязано прекрасной Аппазии, которая умело направляла, оставаясь шеей...
Вохможно ещё сотни побобных историй скрывают от нас века!