Горянська ротонда

Вихідні минули. Але вони такі виявились насичені і сповнені вражень. Після вчорашнього походу на виставку фотосвітлин, потяг до нового , прекрасного не лише не зник, а більше того набрав форми маніякальної потреби в новій інформації та враженнях.

Усі ми втрьох (я, Маруся, Фафаня) зійшлись на обєкті нашого відвідання буквально за 2-3 секунди обговорень. Горянська ротонда... Церковка XII-XIV століть, цікаво прихована у гіллі старих дерев одразу ж на верхів'ї пагорба в мікрорайончику Ужгорода - Горянах. З виду непримітна будівля, що нічим не відрізняється від звичайнісіньких сільських церков. Але щось-таки до неї тягне і причаровує. Попри сіру сумну, погоду навколо зеленіла по-весняному трава. Старезні дерева якось несправжньо розчіпірили своє гілля, нахилились... Вони вічні свідки подій і охоронці.
Коли нарешті потрапили всередину, то перехопило подих. Очі одразу прикували старовинні фрески в глибині алтаря. Несміливо поглядуючи вїх бік, крок за кроком ми наближались. Милі бабці, служительки ротонди дозволили з самого краєску підійти і роздивитись те творіння людських рук.
Вглядуючись в обличчя святих, можна помітити тріщинки кожного з минувших віків, страждання кожного хто молився до них. А скільки ж мес, служб було тут проведено... Скільки раз руки вірників підіймались догори і прикликали їх (святих) на допомогу. Не зрахувати не перерахувати...

Але трохи торкнувшись вічності ми-таки інакше глянули на сьогодення і вже накреслили план наступної подорожі до країв невідомого...


ЮльКО