Як Ми ДеНь СтУдЕНтА СВяТкУваЛИ...

Ні для кого не секрет, що 17 листопада є не лише днем Тетяни, аале  ще й веселим святом найпрогресивнішої частини суспільства - Днем студента та студенства.  Ані заметіль, ні дощ, ні  мороз, вані інші сили неба та землі не можуть  змусити студента не святкувати та забути  про своє професійне свято. Зазвичай порядне святкування рядового студента не обходиться без чарочки-другої суміщі, що містить і собі певну кількість градусів пана Цельсія. Вона зігріває внутрішні органи ,змушує заплітатись язик, надає світу рожевих відтінків, присмак щастя та вседозволеності.
ваші покірні Брайдерзи не стали виключенням та не могли знехтувати такою подією. Вирішивши обійти своєю увагою всі диско-клуби через їх відверту перенасиченість щасливими святкуючуми, ми рушили в обхід милих та цікавих закладів міста. Проінспектувати своїм "обєктивним" оком встигли ми ряд закладів,  серед яких зустрічались відомі назви.  
           "Снек", де гаряче п'янке червоне вино  закрутило голову своїм солодким і трохи терпким присмаком та ароматом,  наповнило кров приємним теплом,  надало відчуття задоволення життям. Колоритна обстановка навкруги з вже повними свята лицями не давала нам змоги залишитись надовго. Тому ми рушили...
Темними вуличками, повз старовинні будівлі, набережними, добрели до Петефі, заглянули і удостоїли своєю увагою славнозвісне "Беламі", а далі зробили піт-стоп в маленькому і ліричному "Міс Грінвіч". Тут аромати смаженої піци, кави, чаю та атмосфера європейської витонченості та кокетливості віднесла кудись далеко.  враження було, що ми десь в Італії ,а за вікном на нас  дивиться Колізей... Звичайно ж ,  вийшовши на вулицю не побачили ми жодного творіння італійської архітектури, але, 
не сильно засмучені тим, потьопали далі. 
Легкий мороз, що почав керувати в природі грайливо пощипував обличчя,  холодний вітер намагався щосили пробратись під теплий одяг та примушував тіло  ціпініти, пробираючи до самих костей.  Одностайно було прийнято рішення про те, щоб знайти схованку десь в теплі. Теплим та комфортним виявився не раз тут оспіваний (див. архів) "Deep", де колоритна, емоційна музика, своєрідний інтер'єр в дусі шаманів та індіанців майя,
  смак запашного чаю на губах остаточно відкинули від реальності. 
посидівши добру годинку чи-то й більше, насолодившись нашим вечірнім рейдом, завітали до Марусі, де у скромному жіночому колі продовжили святкування теревенями про життя-буття студента сучасності з усіма цого недоліками та грандіозними плюсами та радощами, які безумовно залишаться в памяті, як най гаміливіші та безтурботливі, сповнені пригод роки юності...
А потім, десь під ранок, мій напівсонний мозок почав видавати умовиводи та роздумовувати на тему свята, аналізувати його. Єдиним, що памятаю зараз і,що можу підкреслити  - вечір видався на славу! І був чарівний саме тому, що був НЕ ТАКИЙ... В колі близьких і людей, що постійно змінювались, додаючи колориту та вражень, а особисто для мене асоціювались з населенням далеких островів та земель, яке в своїх гаванях дружньо та з величезним ажіотажем зустрічає корабель з мандрівниками...

                                                                                     Ваша  ЮльКО

У тексті використана прихована реклама, звичайно не задекларована ніде=)