Як БраЙдерзИ ЛьВІв ПідКОрюВаЛи... (Серія про веселі пригоди двох членів хі-хі компанії в мальовничому місті Левика)

Позавчора 24_10_2007 року від Різдва Христового, неждано не гадано вирішили ми відзначити імпровізовані канікули в АльМа_Матер і зїзжити кудись... Через несприятливу дощову та ще незрозуміло яку погану та невимовно жахливву погоду, сімейні обставини та просто по глупості бажаючих поїхати з нами виявилось не так багато. А точніше їх взагалі не виявилоь=) Тому щоб не випробовувати долю-неню ми з Фафаньою вирішили відвідати найближче з найдалекіших міст-велетнів -- Львів. ідея вирувала в наших думках давно, але ніяк не могла вистрибнути на терени реального втілення та вчинку.
Материалізації своєї вона досягла чудового осіннього ранку 25 жовтня 2007 року. Ранком назвати 4 години після півночі не сильно повертається язик, але тим не менше... Попри сумніви та здивування батьків, які були єдино повідомлені та хоч трохи вірили в серйозність наших намірів, ми вийшли на площу перед вокзалом рідного міста, щоб віддатися подорожі цілком, повністю та на зло усім... Постоявши в касі за квиточком, який є невідємним атрибутом мандрів, ми сповнені віри і сонячне майбутнє посміхнулись одна одній і зайшлись в пориві істеричного сміху, що мимохіть звеселив (чи-то здивував) усіх навкруги. Сіли в потяг, він рушив. Тоді до нас дійшло усвідомлення унікальності своєї. Хто б міг подумати, що ми все ж зробимо це!!!!!
6-годинний рух на зустріч пригодам не був їх теж позбавлений. Не буду наповнювати це вступне ессе такими подробицями. бо додамо їх далі, але запевняю було весело.
11.28 - електропоїзд підвищеного комфотру сполученням "Ужгород- Львів" благополучно прибув до 4 а може й 5-го перону вокзалу міста-Лева. Дві постаті, та ні, особистості з-поміж сірої маси пасажирів вистрибнули на перон з радісними і несамовитими зойками: "Ти ШАРИШ ми Приїхали! Ми У ЛьВоВІ", - "ІГЕН!" =)
Отими несамовитими саме і були ми: ЮльКо і ОльКО(ФАфаньКо). Стояли ,раділи на тротуарі, розштовхуючи пасажирів, які всі кудись спішили, а ми лише сміялись і тримали хороший настрій, погоду та щастя на ниточці, немов повітряну кульку ,що привезли з собою...

Це був так званий вступ, любі мої, який буде доповнений серією фотографій, ессе та відеоматеріалів, як моїх так і Фафаньки. Попереду вас ще чекає послання з міста героя... але не все відразу... майте терпіння.... =) Ви станете свідками неймовірної вдачі та щастя, яке кожен кує для себе сам!!!!!!!!!!!!!!
Почнемо з невеликої серії фотофактів, які відразу будть і доказами справжності нашої подорожі!!