Кажуть, що все в цьому світі іде по спіралі, а мені іноді здається, що по замкненому колу, з якого неможливо вирватись… Кожен день схожий на попередній як дві половинки апельсина (так, саме половинки апельсина, а не краплі води… навіть тут мені хочеться більше кольору).
Щодня в той самий час виходжу на зупинку (лише іноді дозволяючи собі маленьку радість проспати першу пару) і бачу ті ж самі обличчя. Хоча ні… обличчя може й різні, а от вирази їх однакові. Кожен сидить в своїй маленькій шкарлупі, не впускаючи туди більше нікого, і сам не виходить. Натягує на обличчя маску байдужості і живе… ні! Не живе, а існує, переконуючи всіх і кожного, що так йому добре. Заспані, з самого ранку злі і агресивні, сірі люди… А світ насправді не такий! В усякому разі хочеться вірити, що не такий.
Їх дратує, лякає і насторожує незрозуміле, все те, що виходить за рамки сприйняття чи то обмеженого світогляду. Кожен озирається на інших, робить те, що велять норми моралі і ще чогось там. Люди перетворюються на соціальні об’єкти, керуються стереотипами, забуваючи жити для себе.
Вороже сприйняття «інших» чи то «інакших» людей. Дивна реакція на представників різних субкультур. Та що говорити про субкультури, якщо і звичайні речі незвичайних кольорів сприймаються як щось «не таке».
А може хтось просто не хоче бути частиною отої сірої людської маси? Хоче залишатись особистістю з власною, ніким ненав’язаною думкою, зі своїми поглядами і переконаннями…
Йдучи по місту час від часу помічаю посмішки на обличчях незнайомих перехожих. І неважливо чим викликана посмішка, головне, що вона є, і від неї стає тепліше на душі.
Я хочу більше кольору в цьому світі!!! Саме тому щоранку одягаю яскраво-блакитний плащ і з посмішкою виходжу з дому. Іду назустріч сірій похмурій масі, розмальовуючи її хоча б в своїх думках. І не важливо виспалась чи ні, хороший настрій чи поганий, хвора чи здорова, закохана чи з розбитим серцем, щаслива чи вбита горем… Блукаю кольоровою плямою між буденною сірістю, сміюсь в обличчям проблемам і труднощам. Адже посмішка – це єдине, що я можу подарувати всім без винятку.
Все в руках людини, тому їх треба мити частіше. А світ нудний для нудних людей. Тому кожна, хоча б трохи яскрава подія – це ковток свіжого повітря, який дає наснагу і сили для нових маленьких і великих перемого.
Посміхнись світу і він посміхнеться тобі!
Я посміхнусь тобі, ти посміхнешся мені, ми посміхнемось всій Землі!!!
Якщо навколо все темне і чорне,
Значить ти заснув і завтра буде добре!!!
Ваша вічна оптимістка
2 комментария:
Як прикро,що не всім і незавжди вистачає того життєвого оптимізму=( Так хочеться сповними ним усіх, але не просто відімкнути брами душі з їх тяжезною колодою...
Я тобою горжусь!!! Ця відображена на моніторі частинка твого світу- це щось із чимісь! Просто це така правда! Починаєш читати і не можеш відірватись!
Отправить комментарий