Хочеться навчитись зберегти і перенести через осінь і зиму "радостные лучи счастья летних дней " (як писав в самих перших постах Кайфунчик) Тільки щось не виходить. Навіть не так! Виходить зовсім інакше! Буває весело,але ця радість швидше зникає.
До цього часу я збираю хоч 1 раз на місяць компанію в себе дома, ньо всі біжуть по-скоріше до рідних або засинають вже о 2й годині ночі.
Навірно , просто така пора року. Всі хочуть побути трохи самотніми і втікають навіть від самої кайфової атмосфери.
Саме цікаве, що ні в якому разі це не заважає нам збиратись разом, потім дякувати один-одному за зустріч, за тих пару теплих хвилин.

Marusya/Pensionerka