...........нема слів

Як же мені не вистачає тих теплих хвилин щастя! Після візиту на радіо 2 дні була шалена ейфорія. А сьогодні на мене знову напав отой злий пес депресняк... Ще й клятий бронхіт вже який тиждень не дає жити на повну і дихати морозним зимовим повітрям...
Універ - це єдине місце, де я хоча б когось можу побачити. А там тільки і чути: "Навіщо ти тут з температурою? Чому дома не сидиш?". Причина, яку всім називаю: потім не дожену. Але насправді мені катастрофічно не вистачає спілкування... Відчуваю себе відрізаною від всього світу... Сумно... Здається всі забули-забили... Звичайно розумію, що у кожного своє життя і свої турботи, але... Хочеться кричати...в надії на те, що хоч хтось відгукнеться...Та сил для цього крику вже зовсім не залишилось...
Люблю вас всіх безмежно... Скучаю... Хотілось би хоч іноді чути ваші голоси...Бачити ваші усміхнені обличчя...Чути сміх... Заходьте в гості, я вам завжди рада, редискки ви мої найкращі=))!
Може хоч тут мене почують.....

Фафаня