Не розумію націоналістів

Чим мене зачаровує Ужгород, так це відношенням до національностей. А його спричинили історичні події.
Врахуємо, що Закарпаття відносилось до Чехословаччини, а чіткі кордони існували лише формально. Тільки в 48-49му роках почалися преревірки паспортів на постах. Через цю подію частина родини живе на Словаччині. Так моя тітка, яка ходила помагати бездітній в сусіднє село, одного дня не змогла вернутись додому. Її сказали "Паспорт! Совецкий Союз!".
Закарпаття також належало Австро-Угорщині.
До СРСР взагалі приєднались хитрістю влади. Людей зібрали, попросили на різних мовах підняти руки ...і, як потім з'ясувалось,проголосували вони за приєднання до союзу.
В політиці пішла програма по зрідженню місцевого населення. Були запропоновані поїздки, робота в інші республіки. Як результат Ви можете почути,що багато хто народився або жив на Байконурі, в Магадані, Санкт-Петербурзі, Казані, Єкатеринбурзі, Новосибірську... Можна перечисляти довго, такі випадки не поодинокі.
Згадаємо операцію "Вісла". Виселення з Польщі лемків і бойків з місць, де вони проживали віки! 24 години давалось на збори, і то в кращому випадку, частіше 3-5 годин. Їх поселяли глибше в території СРСР. Але вони стягувались ближче до кордонів рідних земель.

Тепер в Закарпатті нараховується понад 126 національностей і меншинств. Ми всі абсолютно різні, з розмаїттям традицій. І при тому не створюємо сутичок. Влада змінювалась часто, встановлювала свої правила, руйнувала звичне життя. Але негативні події здружили нас . Ми не звертаємо увагу на національність, зате беремо до уваги людські фактори.